Повернення людей до польотів навколо Місяця — це не лише видовищний старт, а й рідкісна нагода побачити, як працює важка місячна ракета буквально зсередини. Розберемо разом витрату палива під час запуску Artemis II: від запалювання на стартовому столі до відокремлення твердопаливних прискорювачів, вичерпання запасів рідкого водню та рідкого кисню в центральному ступені SLS і переходу до наступного етапу польоту Orion. Artemis II стартувала 1 квітня 2026 року та стала першою пілотованою місією програми Artemis і першим за понад 50 років польотом людей на траєкторію навколо Місяця.
Візуалізація витрати пального ракети NASA Space Launch System (SLS) під час початкової фази місії Artemis II. Зліва показаний момент майже одразу після старту: висота — 0,11 км, швидкість — 122 км/год; твердопаливні прискорювачі та центральний ступінь працюють із повним запасом пального. У центрі — наступний етап підйому: висота — 51,0 км, швидкість — 4853 км/год; видно помітне зменшення запасів пального у бічних прискорювачах і центральному ступені. Праворуч — фаза перед відокремленням прискорювачів: висота — 54,8 км, швидкість — 4944 км/год; паливо в твердопаливних прискорювачах майже вичерпане, тоді як центральний ступінь продовжує розгін корабля Orion на шляху до Місяця.
Далі витрати пального під час подальшого набору швидкості ракетою NASA Space Launch System (SLS) у місії Artemis II. Ліворуч показаний етап після відокремлення твердопаливних прискорювачів: висота — 54,8 км, швидкість — 4944 км/год; центральний ступінь ще містить значний запас рідкого пального й продовжує розгін корабля. У центрі — пізніша фаза польоту: висота — 171 км, швидкість — 26 583 км/год; запаси пального центрального ступеня майже вичерпані, а ракета виходить на завершальний етап його роботи. Праворуч — момент після відокремлення корабля Orion: висота — 277 км, швидкість — 27 493 км/год; головний ступінь уже практично завершив свою задачу, а Orion продовжує самостійний політ на шляху до Місяця.
Як це працює? Як видно з візуалізації, на старті ракеті найбільшу тягу забезпечують два великі твердопаливні прискорювачі, які працюють у перші приблизно дві хвилини польоту, після чого відокремлюються, щоб не тягнути зайву масу. Далі політ продовжує центральний ступінь SLS із чотирма двигунами RS-25, що використовують рідкий водень і рідкий кисень та розганяють корабель ще сильніше. Близько 8-ї хвилини відбувається вимкнення головного двигуна і відділення основного ступеня, після чого роботу бере на себе верхній ступінь ICPS із двигуном RL10: він спершу виводить Orion на безпечну навколоземну орбіту, а далі готує корабель до подальшого польоту в бік Місяця.
