Ось уже майже два тижні ми живемо у «коридорі затемнень», але 28 серпня Червоний місяць завершить цей період часу. Насправді під час нього Земля не зазнає жодних особливих впливів. Однак якщо спробувати розібратися, що воно таке і чому відбувається, то можна дізнатися багато нового й цікавого.
Серпневий коридор затемнень
28 серпня 2026 року відбудеться місячне затемнення. Його максимальна фаза припадатиме на 4:12 за всесвітнім часом. Оскільки це відповідає 7:12 за Києвом, то це означає, що подію цю на території України якщо і можна буде побачити, то тільки на крайньому заході перед світанком.
Зазвичай місячне затемнення виглядає як потемніння і почервоніння нашого супутника. Воно може бути частковим, коли таке трапляється тільки з одним його краєм, чи повним, якщо тінь нашої планети на якийсь час закриває увесь диск. Цього разу затемнення буде майже повним (96,7 % у повній фазі), але для того, щоб його побачити, краще перебувати не в Україні, а десь у Західній Європі чи, ще краще, на східному узбережжі США.
В Україні ж буде видно хіба що початок затемнення, а далі зійде Сонце і для подібних спостережень стане занадто світло. Коридор затемнень, яким астрологи лякали людей весь серпень, все ж закінчиться, але ніякого полегшення не принесе, оскільки насправді жодного впливу на життя людей він не мав.
Сонячні та місячні затемнення
Взагалі, «коридором затемнень» астрологи називають період, коли одне затемнення вже відбулося, а наступне ще попереду. Вони вважають цей час важким і напруженим. Астрономи ж такого терміна не використовують, адже затемнення зазвичай відбуваються парами або трійками, а положення небесних тіл між ними нічим не вирізняється.
Для того, аби зрозуміти все це, треба розпочати з простих фактів. Земля обертається навколо Сонця. Сама планета при цьому ще й обертається навколо власної осі, що викликає зміну дня і ночі. Те, що вісь обертання при цьому залишається в одному і тому самому положенні, відмінному від перпендикуляра до площини орбіти, викликає зміну пір року.
Навколо Землі обертається Місяць. Він має однакові періоди обертання навколо Землі та навколо власної осі — 27,32 доби. Через це ми бачимо один і той самий її бік, змінюється тільки ступінь і характер його освітленості, які ми називаємо фазою: новий Місяць, молодик, повня, старий Місяць.
При цьому, на відміну від земної, орбіта Місяця трохи витягнута. Її ексцентриситет складає 0,0549. При цьому повний цикл зміни фаз Місяця займає 29,53. Це відбувається через те, що наша планета за цей же час встигає подолати майже 1/12 повного оберта навколо Сонця.
Наслідком цього є те, що повня весь час зміщується відносно найвіддаленішої (апогей) і найближчої (перигей) точки орбіти нашого супутника. Коли вона відбувається біля першого положення, ми називаємо це мікромісяцем, якщо біля другого — супермісяцем.
Якби орбіта Місяця лежала в одній площині з орбітою Землі, то кожного нового Місяця ми спостерігали б сонячне і місячне затемнення. Тоді б ми жили б у нескінченному «коридорі затемнень». А ще більше звертали б увагу не на супермісяць, як зараз, а на молодик під час апогею, бо під час нього сонячне затемнення мало б вигляд яскравого вогняного кільця.
Чому затемнення відбуваються парами
На жаль чи на щастя, орбіта Місяця нахилена до земної під кутом у приблизно 5°. Це призводить до того, що здебільшого під час фаз молодика та повні він опиняється вище, ніж пряма, що з’єднує Землю та Сонце. Це означає, що під час нового Місяця його тінь проходить повз Землю, а під час повні — тінь нашої планети не падає на нього.
Однак є дві точки, в яких орбіта Місяця перетинає площину орбіти Землі. Вони називаються вузлами місячної орбіти. У найпростішому наближенні орієнтація лінії вузлів у просторі не змінюється протягом року. А це означає, що двічі на рік її напрямок має збігатися з напрямком на Сонце.
Саме в цей момент виникають умови для того, щоб Місяць, Земля та Сонце справді вишикувалися в одну лінію. Точніше, протягом приблизно 35 діб кожен новий Місяць супроводжується сонячним затемненням, а кожна повня — місячним.
І оскільки повна зміна фаз триває 29,5 діб, неважко підрахувати, що протягом 35-денного періоду, який називають сезоном затемнень, їх може відбутися максимум три. Тобто за один сезон можливі комбінації затемнень «сонячне — місячне — сонячне» або «місячне — сонячне — місячне». Але це — ідеальний варіант, який у більшості випадків не спостерігається.
Зазвичай протягом сезону затемнень встигає настати лише один молодик і одна повня. Залежно від їхнього розташування відносно вузлів місячної орбіти ми бачимо або спочатку сонячне затемнення, а приблизно за два тижні — місячне, або навпаки. У будь-якому разі те, що астрологи називають «коридором затемнень», — це просто період, протягом якого можуть відбутися два послідовні затемнення.
Якщо ж нам дійсно щастить і в сезоні встигає відбутися аж три затемнення, то це означає, що те з них, яке відбувається всередині, має бути повним чи близьким до цього, а перше і третє з великою долею ймовірності будуть лише частковими.
Наступного разу це відбудеться вже трохи менше ніж за рік: 18 червня та 17 серпня 2027 року спостерігатимуться часткові місячні затемнення, а чітко між ними, 2 серпня, — повне сонячне затемнення.
Щоправда, треба нагадати, що на відміну від повного місячного затемнення, яке видно всюди, де в цей час темно, повне сонячне видно лише у вузькій смузі, а в решті регіонів воно буде лише частковим. У серпні 2027 року пощастить мешканцям півдня Іспанії, середземноморського узбережжя Африки, Заходу Саудівської Аравії та Ємену.
Скільки затемнень можна максимально спостерігати впродовж року?
Але й це ще не все. Якщо вважати правильною описану вище схему, то сезони затемнень мали б наставати рівно двічі на рік, приблизно в один і той самий час, із періодичністю 182–183 доби. А впродовж одного року максимум можна було б спостерігати п’ять затемнень.
Але насправді проміжок між початками двох сезонів затемнень становить лише близько 173 діб. Причина в тому, що орбіта Місяця зазнає одразу двох видів прецесії. Прецесія — це повільна зміна орієнтації осі обертання, під час якої вона описує конус. Найвідоміший приклад — прецесія земної осі, спричинена обертанням Землі навколо власної осі. Однак велика вісь еліпса місячної орбіти й сама її площина також можуть зазнавати прецесії.
З одного боку, Місяць має прецесію лінії апсид (лінії перигей — апогей), яка спрямована у тому ж напрямку, в якому він обертається. Її повний період складає 8,85 року. Це можна уявити як обертання того напрямку, в якому орбіта нашого супутника найбільше віддаляється від Землі.
З іншого боку, існує прецесія лінії вузлів, тобто зміщуються самі точки, в яких орбіта нашого супутника перетинає площину орбіти Землі. Вона відбувається у напрямку, протилежному до обертання Місяця, і тут один повний оберт триває 18,8 року.
Накладання цих двох циклів на період обертання Землі дає той самий проміжок між двома початками сезону затемнень у 173 доби. Тому, теоретично, їх у році може бути навіть більше, ніж два. Якщо перший із сезонів розпочинається на самому початку січня, то після другого, який буде на початку літа, залишиться ще достатньо часу, щоб відбувся ще й третій, який, щоправда, до кінця грудня так і не встигне закінчитися, але два затемнення в ньому цілком може відбутися.
Отже, максимальна кількість затемнень, які можуть відбутися впродовж одного календарного року, становить 7. Нижня ж межа — 4, менше бути не може, і тому 2026 рік — рік із мінімальною кількістю цих астрономічних подій. Рік із сімома затемненнями — це справді величезна рідкість. Останнім таким був 1982-й, а наступним буде тільки 2038-й.
Чи бачимо ми всі затемнення?
То чому ж ми сприймаємо затемнення настільки драматично, якщо це явища, які відбуваються по кілька разів на рік? По-перше, так уже влаштована наша пам’ять: за майже шість місяців, що минають від попередньої пари затемнень, враження від них встигають значною мірою стертися.
Крім того, людина, яка не залишає своєї місцевості, просто не може побачити всі затемнення протягом року. Місячні затемнення видно лише там, де в цей момент ніч, хоча вони можуть відбуватися тоді, коли на іншому боці планети вже темно.
Те саме із сонячними, тільки обмеження ще жорсткіші, бо тінь рухається достатньо вузькою смугою. Тож цілком можлива ситуація, коли із 4–5 затемнень конкретно у вашій місцевості видно 1–2. Можливо навіть, що ви цілий рік не зможете побачити ані сонячного, ані місячного затемнення, і це додає події відчуття унікальності.
Хоча насправді кожна доросла людина сонячне затемнення вже переживала не раз. А отже, переживала і «коридор затемнень». Тож боятися усього цього не варто.
