4 жовтня 1957 року ракета, створена українським інженером Сергієм Корольовим, вивела на навколоземну орбіту перший штучний супутник. За 65 років, які минули відтоді, про цей апарат і його створення написано чимало книг та статей. Ми відібрали для вас 5 найцікавіших фактів про нього. Матеріал присвячений Міжнародному тижню космосу.
Український ракетник Сергій Корольов
Сергій Корольов народився у Житомирі й дуже рано зацікавився небом. Спочатку він учився у Київському політехнічному інституті, де конструював літаки та планери, а згодом перебрався до Москви, де почав експериментувати з ракетними двигунами.
Корольов не був політичним діячем, але у тоталітарному Радянському Союзі для того, щоб опинитися в ув’язненні, це було не обов’язково. Зрештою, він вибрався звідти й був змушений будувати для військових балістичні ракети.
У 1950-х йому вдалося зацікавити радянське керівництво можливістю стати першими у космосі, й вони дозволили розпочати цивільну космічну програму. Одним з її найголовніших досягнень є перший штучний об’єкт, відомий світу як «Спутнік». Далі — п’ять фактів про нього.
1. Він не називався Sputnik
Зараз розповідь про українського інженера, який створив щось під назвою «Спутнік», здається дивною, але річ у тім, що апарат, створений наприкінці 1957 року, так не називався. Він мав назву «ПС-1», проте вона тривалий час лишалася нікому не відомою через секретність.
У радянській пресі закріпилася назва «Спутнік-1». У США та інших англомовних країнах його переважно іменують Sputnik. У 1990 — 2000 роках на пострадянському просторі теж домінувало слово «Спутнік».
Але усе це — лише традиції, що переважно походять від назв, наданих ЗМІ, які насправді нічого не знали про нього. І ніщо не заважає змінити їх і почати називати перший космічний апарат, створений людиною, словом «Супутник», підкреслюючи, що його головним розробником був українець.
2. Єдине, що він умів — передавати сигнали
Перший рукотворний супутник Землі важив 83,6 кг. Зараз апарати його «вагової категорії» роками працюють як ретранслятори чи досліджують параметри нашої планети. Однак перший штучний об’єкт на орбіті був створений на основі електронних ламп. Тому весь його внутрішній об’єм займали передавач, джерело живлення та реле керування.
Знамените «біп-біп», яке чули радіолюбителі по всьому світу, було єдиним, що вмів робити перший супутник. Це був простий сигнал, який навіть не ніс у собі жодної інформації. Але цього виявилося достатньо, щоб Сполучені Штати розпочали космічні перегони, які завершилися 12 років потому висадкою людей на Місяці.
А Корольов після запуску міг тільки слухати сигнал із супутника. Передати на нього хоч якусь команду було неможливо через відсутність на борту найпростішого приймача. Та й навіть якби він був, виконати корекцію орбіти чи зняти ділянку земної поверхні апарат не міг: на ньому не було не лише камери, але й двигунів.
3. «Роги» супутника були антенами
Найбільш упізнаваною деталлю супутника є чотири «роги», які на всіх зображеннях стирчать позаду апарата, хоча в реальності під час руху орбітою це положення не завжди зберігалося. Насправді це були антени передавача. Кожна з них являла собою два стрижні, з’єднані під кутом 70°. Антени були двох видів: ультракороткохвильового діапазону (УКХ) з довжиною плечей 2,4 м і короткохвильового (КХ) з довжиною плечей 2,9 м.
Пара з КХ та УКХ антен складалася разом так, що здавалася одним цілим і закріплювалася на корпусі. Таким чином створювалася пара «рогів». Те саме відбувалось із другою парою. Така схема була обрана інженерами через уже згадану відсутність на «Супутнику» будь-яких двигунів, тому орієнтувати його у космосі так, щоб антена спрямовувалась у бік приймача на Землі, було неможливо. Тож довелося вигадувати таку чудернацьку конструкцію, щоб супутник завжди рівномірно випромінював радіосигнали в усі напрямки.
4. Носій «Супутника» прийняли за божий знак
Із запуском супутника пов’язаний один курйоз. В той час, як Радянський Союз запускав його, в Австралії з концертним туром перебував популярний співак, один із засновників жанру «рок-н-рол», відомий під псевдонімом Літл Річард.
Він славився своїми епатажними вчинками. Але у жовтні 1957 року під час виступу на сіднейському стадіоні Літл побачив незвичайний яскравий метеор. Вважається, що це були уламки носія, що вивів на орбіту перший супутник Землі. Так це було чи ні — невідомо, але на Річарда це справило незабутнє враження.
Співак вирішив, що це був божий знак про те, нібито він живе неправильно. Він почав все сильніше заглиблюватись у релігію і наступні п’ять років замість музичної кар’єри займався проповідництвом.
Після цього Літл Річард ще кілька разів то знову повертався у музику, то перетворювався на священника. Помер він 2020 року у віці 88 років, схоже, до останніх днів перебуваючи в упевненості, що ракета, яка вивела «Супутник» на орбіту, була знаком прийти до Бога.
5. На честь «Супутника» названа рівнина на Плутоні
Коли 2015 року людство отримало перші детальні зображення поверхні Плутона, на ній побачили велику пляму у формі серця, яка отримала назву «область Томбо». Частину її назвали рівниною Супутника.
Рівнина Супутника має округлу форму та розміри приблизно 800×1000 км. За площею вона майже на третину більша за Україну. На північному сході закінчується велетенським урвищем під назвою «уступ Кусто», а з інших сторін оточена горами.
Поверхня цієї деталі рельєфу дуже рівна. На ній майже відсутні ударні кратери. Це свідчить на користь того, що вона є відносно молодим гігантським ударним кратером, дно якого затягнуте метановою кригою.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t. me/ustmagazine
