Рівно десять років тому європейський зонд Trace Gas Orbiter (TGO) програми ExoMars вийшов на орбіту Марса. Його збудували, щоб шукати в атмосфері планети метан, який може свідчити про життя або геологічну активність. Цього газу так і не знайшли. Зате на Марсі вперше виявили хлороводень, а через зонд на Землю надійшло більше даних із поверхні, ніж через усі інші марсіанські орбітери разом.
Десятиліття в цифрах
До ювілею ESA опублікувала інфографіку з підсумками місії. За десять років апарат здійснив понад 40 тис. обертів навколо Марса і подолав близько мільярда кілометрів. Це майже всемеро більше за відстань від Землі до Сонця, що становить 150 млн км.
За допомогою камери зонда отримали понад 60 тис. знімків. Кольорові зображення охоплюють понад 13 млн квадратних кілометрів, а це більш ніж у 21 раз більше за площу України. Проте вся поверхня Марса займає близько 145 мільйонів км².
Інша частина роботи менш помітна. Марсоходи NASA Curiosity і Perseverance передають через орбітер свої дані, й загальний обсяг ретрансляції вже перевищив 600 гігабайтів.
Початок програми ExoMars
Зонд стартував 14 березня 2016 року на російській ракеті «Протон». Разом із ним летів європейський посадковий модуль Schiaparelli з тієї самої програми ExoMars. Як писав тоді Space.com, посадковий апарат мав лише перевірити технологію посадки й пропрацювати на поверхні кілька днів. Але 19 жовтня, коли орбітер виходив на орбіту, модуль розбився під час спуску, бо парашут відокремився завчасно. На роботу самого орбітера аварія не вплинула.
Наступним етапом програми мав стати марсохід Rosalind Franklin, і за планами 2016 року його збиралися запустити вже у 2018-му. Старт кілька разів переносили, а в березні 2022 року ESA призупинила спільну з Росією програму через повномасштабне вторгнення в Україну.
Після розриву ESA замінила російську посадкову платформу власною, а NASA взялася надати ракету-носій, гальмівні двигуни для посадки та радіоізотопні обігрівачі. Тепер старт марсохода запланований на 2028 рік, а посадка на 2030-й.
Загадка марсіанського метану
Метан на Марсі давно не дає спокою науковцям. На Землі більшість цього газу виробляють живі організми, а на Марсі сонячний ультрафіолет руйнує його молекули за кілька століть. Тож якщо метан там є, його мусить постійно поповнювати якесь джерело, біологічне або геологічне.
Щоб знайти бодай сліди газу, за допомогою спектрометрів зонда дослідники вивчили понад 30 тисяч сходів і заходів Сонця. У ці моменти світло проходить крізь атмосферу планети по дотичній, і кожен газ поглинає в ньому свої довжини хвиль. Так склали карти понад 20 хімічних речовин.
Метану в цих спектрах не виявилося. Верхня межа його вмісту, за даними рецензованого журналу Astronomy & Astrophysics, становить 20 молекул на трильйон. А марсохід Curiosity не раз фіксував метан біля поверхні. Чому газ не видно вище, дослідники поки пояснити не можуть.
Несподіваний хлороводень
Під час глобальної пилової бурі 2018 року приладами зонда вперше зафіксували в атмосфері Марса хлороводень. На Землі цей газ викидають вулкани, тож знахідку спершу сприйняли як можливу ознаку сучасного вулканізму.
Подальші спостереження цю версію послабили. Газ з’являється щороку разом із пилом в обох півкулях, тому він, ймовірно, утворюється в хімічних реакціях у самій атмосфері під дією сонячного світла, а не надходить із надр.
Утім, з орбіти видно лише гази в атмосфері. Органічні молекули, які могли б свідчити про життя, доведеться шукати вже на самій планеті. Бур марсохода Rosalind Franklin сягне глибини 2 м, куди не проникає сонячний ультрафіолет, що руйнує такі молекули біля поверхні. Зразки аналізуватимуть у бортовій лабораторії апарата, без доставлення на Землю.
