Мільярди років тому Сонячна система могла зблизитися із зорею, що пролітала повз. У теорії це пояснювало б аномальні орбіти деяких об’єктів, розташованих на зовнішніх межах нашої системи, а також дивні супутники сусідніх планет.
Згідно з новими дослідженнями, опублікованими в Nature Astronomy та The Astrophysical Journal Letters, ця зоря могла наблизитися до Сонця на 110 астрономічних одиниць (а.о.), що значно ближче, ніж зонд Voyager 1, який наразі перебуває на відстані 164 а.о. від Землі.
Зважаючи на те, що найближча відома зоря, Проксима Центавра, розташована на відстані понад чотири світлові роки, мільярди років тому таке сильне зближення було доволі «драматичним». Подія могла збурити орбіти об’єктів у зовнішній частині Сонячної системи, за межами Нептуна. Астрофізикиня Сюзанна Пфальцнер зазначає, що багато транснептунових об’єктів, які мають ексцентричні орбіти, нахилені відносно загальної площини планет, могли утворитися саме завдяки впливу близької зорі.
Для перевірки цієї гіпотези вчені провели понад 3000 комп’ютерних симуляцій. Результати підтвердили можливість впливу зорі-порушника, що не тільки пояснює дивні орбіти деяких об’єктів, таких як карликова планета Седна, а й орбіти ретроградних супутників, як-от супутника Сатурна Феба.
Співавтор дослідження Аміт Говінд вважає, що ця зоря була приблизно на 20% легшою за Сонце і могла наблизитися до нас на відстань у чотири рази більшу, ніж відстань до Нептуна. Ця зустріч також могла призвести до захоплення деяких транснептунових об’єктів вглиб Сонячної системи, які потім були захоплені гравітацією планет-гігантів. «Це пояснює, чому зовнішні планети нашої Сонячної системи мають два різних типи супутників», — зазначає Саймон Портегіс Зварт, співавтор дослідження.
Відкриття може ознаменувати приголомшливий епізод в історії нашої Сонячної системи, який раніше залишався поза увагою.
Раніше ми повідомляли про те, як структуру Чумацького Шляху сформувало давнє зіткнення.
За матеріалами phys.org
