22 квітня святкується День Землі. Цього дня по всьому світу проводять різні заходи, метою яких є нагадати людям, що їхнє виживання безпосередньо залежить від стану нашої планети.
На честь Дня Землі редакція The Universe Space Tech підготувала добірку найбільш знакових знімків Землі з космосу. Вони наочно демонструють, наскільки крихкий і самотній вигляд має наша рідна домівка посеред безмежних просторів холодного й темного космосу.
Схід Землі
24 грудня 1968 року космічний корабель Apollo 8 вийшов на орбіту навколо Місяця. Під час одного з витків астронавт Вільям Андерс зробив одну з найзнаменитіших і найвпливовіших фотографій XX століття. Вона демонструє схід Землі над місячною поверхнею.
У наступні роки безліч експедицій і автоматичних апаратів намагалися повторити магію цього моменту, роблячи схожі знімки. Одним з найбільш вдалих виявилося зображення, отримане апаратом LRO 12 жовтня 2015 року.
Синій Мармур
Астронавти, які літали до Місяця, зробили ще один знаковий знімок нашої планети, який за ступенем популярності цілком може зрівнятися зі Сходом Землі. Йдеться про фотографію Синій мармур (Blue Marble), зроблену 7 грудня 1972 року екіпажем корабля Apollo 17. Вона демонструє повністю освітлену Землю.
Надалі цю фотографію активно використовували в безлічі книг і різних акцій для візуалізації вигляду нашої планети з космосу. У 2012 році NASA теж зробила її «ремейк». Щоправда, на відміну від оригіналу, нова версія Синього мармуру — не єдиний знімок, а комбіновані зображення, складені з безлічі окремих супутникових фотографій.
Такі несхожі світи
Нашу Землю неможливо уявити без її вірного супутника Місяця. 16 липня 2015 року супутник DSCOVR, який перебуває в точці Лагранжа L1, вперше в історії зазнімкував транзит Місяця по земному диску.
Зображення цікаве не тільки фактом своєї «першості», а й також тим, що воно наочно демонструє, як сильно Місяць не схожий на свою сусідку. Він не тільки набагато менший, а й значно темніший. Місячна поверхня відбиває приблизно втричі менше світла, ніж поверхня нашої планети.
День, коли Земля посміхнулася
19 липня 2013 року апарат Cassini, який досліджував Сатурн, зробив епічний портрет Сатурна в той момент, коли планета закрила собою Сонце.
Крім самого газового гіганта й розкішних кілець, що оточують планету, на знімок потрапила низка його супутників, а також характерна блакитна цятка. Це і є наша Земля. У момент знімкування Cassini перебував на відстані 1,44 млрд км від неї.
Бліда блакитна цятка
Більшість прихильників астрономії та космонавтики напевно чули словосполучення Бліда блакитна цятка (Pale Blue Dot). Це одна з найвідоміших фотографій нашої планети в історії. Вона була зроблена в 1990 році апаратом Voyager 1 з відстані в 6 млрд кілометрів, що донині є рекордом. Жоден інший земний посланець не знімкував нашу планету з більшої дистанції.
У своїй книзі «Блакитна цятка. Космічне майбутнє людства» Карл Саган так прокоментував це фото:
«Погляньте ще раз на цю цятку. Це тут. Це наш дім. Це ми. Усі, кого ви любите, усі, кого ви знаєте, усі, про кого ви коли-небудь чули, усі люди, які коли-небудь існували, прожили свої життя на ній. Безліч наших насолод і страждань, тисячі самовпевнених релігій, ідеологій та економічних доктрин, кожен мисливець і збирач, кожен герой і боягуз, кожен творець і руйнівник цивілізацій, кожен король і селянин, кожна закохана пара, кожна мати й кожен батько, кожна здібна дитина, винахідник і мандрівник, кожен викладач етики, кожен брехливий політик, кожна «суперзірка», кожен «найбільший лідер», кожен святий і грішник в історії нашого виду жили тут — на смітинці, підвішеній у сонячному промені.
Земля — дуже маленька сцена на безмежній космічній арені. Подумайте про ріки крові, пролиті всіма цими генералами та імператорами, щоб, у променях слави й тріумфу, вони могли стати короткочасними господарями частини піщинки. Подумайте про нескінченні жорстокості, скоєні мешканцями одного куточка цієї точки над ледь помітними мешканцями іншого куточка. Про те, як часті між ними розбіжності, про те, як жадають вони вбивати один одного, про те, яка гаряча їхня ненависть.
Наші позерства, наша уявна значущість, ілюзія про наш привілейований статус у Всесвіті — всі вони пасують перед цією цяткою блідого кольору. Наша планета — лише самотня порошинка в навколишній космічній темряві. У цій грандіозній порожнечі немає жодного натяку на те, що хтось прийде нам на допомогу, щоб врятувати нас від нашого ж невігластва.
Земля — поки що єдиний відомий світ, здатний підтримувати життя. Нам більше нікуди піти — принаймні в найближчому майбутньому. Побувати — так. Колонізувати — ще ні. Подобається вам це чи ні — Земля зараз наш дім».
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
