Ось і закінчується літній метеорний сезон. Поступово «вщухають» знамениті Персеїди, але це аж ніяк не залишить нас без «падаючих зірок»: у другій половині серпня починається період активності порівняно слабкого метеорного потоку Цигнід. Його пік зазвичай припадає на 19-20 серпня.
Серпневі Цигніди ще називають κ-Цигніди — від зірки κ (каппа) Лебедя, поблизу якої розташований їхній радіант. Вони відомі астрономам досить давно. Їх перші спостереження відносяться до 1879 року. Тим не менше, вони лишаються одним із найменш вивчених метеорних потоків. Наприклад, ученим так і не вдалося відшукати їхню «батьківську» комету. Більшість фахівців схильні вважати, що вона вже давно розпалася та перестала існувати, як відома комета Біели (Білого) у 60-ті роки XIX століття. Але, судячи з положення радіанту, значно віддаленого від екліптики, орбіта цієї комети мала досить великий нахил до площини земної орбіти.
Ще одну «підказку» виявив у 2007 році японський астроном Масагіро Косекі. Він помітив, що кожні 6-7 років пікова активність Цигнід зростає до 15-20 метеорів за годину, в той час як у «звичайні» максимуми це число не перевищує 5. З цього можна було зробити висновок, що й період комети, з якою пов’язаний цей потік, теж мав бути близьким до 7 років. Вона перебувала на цій орбіті досить довго (не менше десятка тисячоліть), і за цей час метеорна речовина розподілилася вздовж її траєкторії досить рівномірно, але в тому місці, де рухалося кометне ядро, лишилося «згущення», яке проявляє себе в періоди активізації потоку.
Останній сплеск Цигнід відбувся минулого року, тож у найближчі дні очікувати від них великої активності не варто. 20 серпня Місяць сходитиме приблизно опівночі за літнім часом, при цьому радіант потоку підніметься майже в зеніт. Отже, всі бажаючі побачити його матимуть першу половину ночі для зручних спостережень на темному небі. Вивчення подібних «старих» метеорних роїв цікаве з точки зору еволюції Сонячної системи, оскільки дозволяє простежити, як вони поступово розсіюються під дією гравітаційних збурень з боку великих планет і тиску променів Сонця. Частина мікрометеорів уловлюється земною атмосферою, породжуючи «падаючі зірки», та назавжди лишається на нашій планеті.
…Не встигнуть згаснути останні Цигніди, а Земля увійде в область дії наступного «старого» метеорного рою — Аурігід, пов’язаних із кометою Кісса (C/1911 N1 Kiess). Їхній максимум очікується в ніч з 31 серпня на 1 вересня і вони вважаються першим осіннім метеорним потоком.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
