Науковці досліджують систему WR 104. Вона складається із зорі Вольфа-Райє й іншого компаньйона, який також є масивним і гарячим. Вважається, що в майбутньому вона потенційно здатна створити проблеми для життя на Землі. Нові дослідження показують, що ці побоювання можуть виявитися марними, але загадкового у цій парі світил буде багато.

«Зоря-вертушка»
Вчені з обсерваторії Кека опублікували дослідження, присвячене подвійній системі WR 104. Головний її компонент є зорею Вольфа — Райє — неймовірно гарячим і масивним світилом. Потік частинок з її поверхні є настільки сильним, що зриває верхні шари, й вони відлітають у космос, утворюючи туманність.
Проте система WR 104, відкрита у 1999 році, цікава саме тим, що вона є подвійною. І другий компонент також є гарячим і масивним. Він належить до класу ОВ і також породжує надпотужний зоряний вітер. Обертаючись разом, ці два світила породжують щось схоже на дитячу іграшку-вертушку.
Науковці вже давно встановили, що те, що ми з Землі бачимо як вогняне колесо, насправді є частинками вуглецю, які народжуються там, де стикаються два потоки зоряного вітру. І розташування цієї туманності наводило вчених на думку, що систему ми бачимо буквально згори, тобто орбіти розташовані перпендикулярно до нашого напрямку зору.

Чи загрожує нам гамма-спалах
Те, що WR 104 розташована перпендикулярно до нашого кута зору означає, що, скоріш за все, вісі обертання зір спрямовані саме на нас. І це викликає деяке занепокоєння. Річ у тім, що обидва світила, що входять до складу системи, достатньо масивні та мають завершити своє життя вибухами наднової.
І науковці побоюються, що вибух першої з них зачепить і другу, й це викличе гамма-спалах. Це явище потоку радіації, променя, що б’є на тисячі світлових років. І виривається він саме з полюсів зорі, що помирає. Тобто в такому випадку він буде спрямований прямо на нас та, можливо становитиме загрозу для життя на Землі.
І ось з’явилося нове дослідження. Воно спирається на дані одразу трьох наукових інструментів, які є в обсерваторії імені Кека: спектрографа низької роздільної здатності LRIS, тепловізійного спектрографа ESI й інфрачервоного пристрою NIRSPEC. І результат дійсно здивував вчених.
Він свідчить, що площина орбіти зір не перпендикулярна до нашого променя зору. Вона нахилена до цього положення під кутом 30–40°. Це означає, що полюса зір не спрямовані точно на нас, а значить, і гамма-спалах Землю не «підсмажить».
Проте тепер виникла інша проблема. Туманність у системі WR 104 таки перпендикулярна до нас. А орбіта зір — ні. Як таке може бути, що між ними такий великий кут, ніхто сказати не може. Тож тепер доведеться шукати пояснення цьому факту.
За матеріалами phys.org