Міжнародна команда дослідників опублікувала результати вивчення т. зв. Лафайєтського метеорита. Він взаємодіяв з рідкою водою на Марсі всього 742 млн років тому.
Лафайєтський метеорит має досить заплутану історію. Він був знайдений у шухляді столу в Університеті Пердью в 1931 році. Але як він туди потрапив, не до кінця зрозуміло. Імовірно, його знайшов студент, який став свідком падіння метеорита в ставок, де він ловив рибу. Він витягнув його з бруду і потім подарував університету.
Ще під час ранніх досліджень метеорита вчені припустили, що він має марсіанське походження. Ця гіпотеза отримала підтвердження після того, як місія Viking передала на Землю результати вмісту ізотопів у марсіанських породах. Це дало змогу підтвердити походження низки метеоритів, зокрема й Лафайєта.
Проведений вченими аналіз засвідчив, що Лафайєтський метеорит був викинутий з поверхні Марса приблизно 11 млн років тому внаслідок падіння астероїда. Після цього він деякий час подорожував Сонячною системою, перш ніж упав на Землю.
Під час вивчення Лафайєтського метеорита вчені також виявили неспростовні докази того, що він взаємодіяв із рідкою водою. Основне питання полягало в тому, коли саме це сталося. Щоб знайти на нього відповідь, міжнародна група вчених визначила вік мінералів у метеориті, які утворилися, коли там була рідка вода.
Датування показало, що їхній вік становить 742 млн років, що відносно небагато за марсіанськими масштабами. Вважається, що Червона планета мала моря і навіть океан приблизно 3,5–4 млрд років тому, після чого її клімат змінився, і вона втратила більшу частину атмосфери та води.
За словами дослідників, вони не думають, що за часів утворення мінералів на поверхні Марса, було багато рідкої води. Найімовірніше, вона з’явилася внаслідок танення прилеглої підповерхневої криги (вічної мерзлоти), яка була спричинена вулканічною активністю. За словами вчених, їхнє датування є точним. На нього не могли вплинути ні удар, що викинув метеорит із Марса, ні наслідки його перебування в космосі, ні нагрівання, якого він зазнав під час входу в земну атмосферу, ні його подальша взаємодія із земною водою.
Раніше ми розповідали про результати вивчення іншого марсіанського метеорита, який виявився багатим на органіку.
За матеріалами Phys.org
