Льодовик Пайн-Айленд відомий як одна з перших частин крижаного щита Антарктиди, зникнення якої викликало занепокоєння. Його танення науковці спостерігали протягом десятиліть. Тепер у них з’явилися свідчення, що одним із головних рушіїв цього процесу була людська діяльність.
Антропогенний вплив на танення Пайн-Айленда
Кліматичні зміни, спричинені людиною, значно прискорили відступ одного з найважливіших льодовиків Антарктиди протягом XX століття. Льодовик Пайн-Айленд, який відводить велику частину Західно-Антарктичного льодового щита в море Амундсена, є одним із найбільших чинників підвищення рівня світового океану.
Це дослідження, згідно з повідомленням сайту phys.org, проведене науковцями з Королівського коледжу Лондона та Британської антарктичної служби й опубліковане в журналі The Cryosphere, є першим, яке безпосередньо пов’язує зміни великого антарктичного льодовикового потоку з діяльністю людини.
Дослідження показує, що викиди парникових газів збільшили відступ льодовика Пайн-Айленд приблизно на 18 %–20 % з 1940-х років. Це додало кілька кілометрів (кілька миль) до його відступу наземною частиною.
Головний автор, доктор Алекс Бредлі з кафедри географії, каже, що такий масштаб відступу протягом промислової ери навряд чи міг би відбутися без впливу людини.
«Наші результати показують, що зміна клімату значно погіршила відступ льодовика Пайн-Айленд. Без постійного потепління навколишнього океану з середини XX століття льодовик не відступив би так далеко», — зауважив Бредлі.
Хоча попередні дослідження вже пов’язували відступ гірських льодовиків з антропогенним потеплінням, застосування подібних методів до антарктичних льодовиків виявилося набагато складнішим.
«Такий вид роботи став звичайним для хвиль спеки та повеней, і все частіше для гірських льодовиків, — сказав Бредлі. — Новизна цієї роботи полягає в тому, що вона вперше кількісно показує, як діяльність людини змінила еволюцію великого антарктичного льодовика».
Науковці вважають, що результати цієї роботи стали ще одним доказом того, що спричинені діяльністю людини зміни клімату, ймовірно, впливають навіть на найвіддаленіші регіони планети. Зміни в Антарктиді мають глобальні наслідки, насамперед через підвищення рівня моря, що свідчить про далекосяжний вплив глобального потепління.
Моделювання зміненого шляху льодовика
Геологічні записи свідчать про те, що льодовик Пайн-Айленд почав швидко відступати ще в 1940-х роках, ймовірно, через сильніше проникнення теплої океанської води під його крижаний шельф. Дослідження показало, що антропогенне потепління океану, яке, за оцінками вчених, розпочалося у 1960-х роках, ще більше прискорило його відступ.
Використовуючи модель, що відтворює поведінку льодовика, дослідники скоригували її на основі спостережень за змінами товщини льоду та відступом льодовика. Після цього вони порівняли два сценарії: зі впливом антропогенного глобального потепління і без нього.
Станом на 2015 рік симуляції без урахування впливу людини показали приблизно на 4 км (2,5 милі) менше відступу краю льодовика. Ця різниця становить трохи менше п’ятої частини від фактичного відступу льодовика.
Моделювання показує, що наприкінці цього століття льодовик Пайн-Айленд може тимчасово стабілізуватися, коли його відступ уповільниться через уступ у підстилаючій породі. Однак ця пауза, найімовірніше, буде недовгою. Якщо глобальне потепління триватиме, вже у XXII столітті головним чинником подальшого відступу льодовика знову стане антропогенне потепління океану.
