3 січня 2019 року китайський апарат «Чан’е-4» здійснив успішну посадку на дно кратера Карман, розташованого на зворотному боці Місяця. Незабаром посадкову платформу покинув місяцехід «Юйту-2», який розпочав дослідження навколишньої поверхні.
Серед встановлених на борту ровера інструментів, був георадар — прилад, що випускав радіоімпульси в глибину. Вивчаючи картину поглинання та відбиття радіохвиль, дослідники можуть скласти уявлення про внутрішню будову опромінюваного тіла.
У недавньому випуску журналу Science Advances була опублікована стаття китайських учених, присвячена результатам роботи георадара «Юйту-2». Їхній аналіз виявив наявність шаруватої структури в місці посадки місії. Над нею розташований дванадцятиметровий шар дрібного реголіту. На підставі виміряної інтенсивності поглинання радіохвиль дослідники визначили, що місячний ґрунт у цьому районі приблизно на 10% складається з оксидів титану та заліза.
Нижче розташований шар приблизно такої ж товщини (10-12 м), що складається з валунів різного розміру. На думку вчених, вони з’явилися під час падінь метеоритів, що утворили великі кратери в цьому регіоні. Їхні удари розмололи частину каменів, що пояснює велику товщину поверхневого шару дрібнозернистого реголіту.
Ще глибше розташований шар, який складається з пластів дрібнозернистої породи та кругляків, що перемежовуються. Найімовірніше, він є сумішшю валунів, викинутих при утворенні старіших кратерів, і реголіту, що колись покривав їх. На жаль, георадар «Юйту-2» не зміг зазирнути глибше позначки 40 м. Але вчені припускають, що подібні пласти, які чергуються, простягаються на значно більшу глибину. Під ними ж має розташовуватися базальтовий шар, що залишився ще з тих часів, коли дно кратера Карман було затоплено рідкою лавою.
За матеріалами https://advances.sciencemag.org
