За 32 роки незалежності Україна запустила в космос чимало супутників. І ще деяку кількість планують вивести на орбіту. Частину місій не можна назвати успішними, проте всі вони заслуговують на те, аби про них згадати.
Перший супутник України
Україна — космічна держава. Вона здатна виготовляти власні ракети-носії та обладнання для космічних досліджень. Леонід Каденюк здійснив політ на шатлі. Проте найкраще це проявляється у супутниках, які наша держава запустила в космос за часів своєї незалежності. Було їх не так уже й мало, і всі вони заслуговують на те, аби їх згадали.
З часів Радянського Союзу на території України розміщувалося кілька підприємств, які мали досвід розробки космічних апаратів. Головним із є було КБ «Південне», розташоване у місті Дніпро. Тож не дивно, що коли на початку незалежності виникла необхідність запустити в космос перший супутник незалежної держави, розробкою зайнялися саме тут. Апарат «Січ-1» стартував 31 серпня 1995 року.
Назву його в Україні, мабуть, чули всі, а ось про те, що він собою являв, відомо небагатьом. «Січ-1» був супутником дистанційного зондування Землі типу «Океан-О». Він ніс на собі цілий комплекс обладнання: два мультиспектральних сканери, здатних отримувати дані у кількох діапазонах (у тому числі видимому), два радари, об’єднаних у єдину систему радіолокаційного спостереження, та пасивний мікрохвильовий радіометр.
Завдяки всьому цьому «Січ-1» міг комплексно оцінювати стан погоди на тій чи іншій ділянці Світового океану. Він був здатний визначити не лише стан атмосфери, а й хвилювання моря, товщину снігового покриву та стан рослинності. Щоправда, точність його була надзвичайно низькою.
Супутник працював до 2001 року на високій полярній навколоземній орбіті з нахилом 82° й апогеєм 660 км. Щоправда, достеменно невідомо, чи вся апаратура на борту лишалася функціональною. У будь-якому разі, саме йому досі належить рекорд довгожительства серед усіх апаратів, запущених Україною.
Наступники «Січ-1»
Після запуску «Січ-1» КБ «Південне» продовжило працювати над супутниками цієї серії. У 1999-му на орбіту вивели «Океан-О». Назва його звучить так само, як і серії в цілому, проте він досить сильно відрізнявся від своїх попередників. Цей апарат був майже втричі важчим за перший український супутник: його маса сягала 6250 кг. Крім того, що мав його попередник, він ще ніс два надвисокоточних радіометра, поляризаційний спектрорадіометр і цілу систему датчиків, що працювали у різних діапазонах електромагнітних хвиль.
Завдяки такому набору апаратури «Океан-О» міг виконувати ширший спектр завдань, які тепер включали також геологічні дослідження. Дані щодо того, скільки він працював на орбіті, досить суперечливі. Згідно з одними джерелами, апарат завершив свою роботу 2002-го, згідно з іншими — 2000 року.
Але й на тому історія супутників цієї серії не завершилася. У 2004-му на орбіту вивели «Січ-1М». За своєю конструкцією він повністю повторював перший апарат, проте мав значно покращений багатосмуговий сканер, завдяки чому його роздільна здатність зросла до 24 м. Крім того, на борту встановили обладнання для експерименту «Варіант», який мав досліджувати магнітне поле й іоносферу Землі.
На жаль, під час виведення на орбіту виникли проблеми, тому «Січ-1М» не зміг досягти заданої висоти та забезпечити необхідну орієнтацію. Він перебував на орбіті до квітня 2006 року.
Разом із «Січ-1М» на орбіту вивели супутник «Мікрон». Він був значно меншим за всі попередні розробки й важив лише 66 кг. Проте на його борту перебував магнітометр і малогабаритна камера, що могла робити знімки та передавати їх на Землю. Апарат був розрахований на роботу впродовж трьох років, однак зійшов з орбіти вже у серпні 2005-го.
Що запустили за останні 15 років?
Після не дуже вдалого запуску «Січ-1М» Україна взяла паузу на кілька років, перш ніж відновити запуски супутників. 17 серпня 2011-го на орбіту вивели апарат «Січ-2». Попри назву, зі старою серією «Океан-О» він мав дуже мало спільного, хоча, як і вони, був призначений для спостереження за Землею.
Конструкцію, що потім лягла в основу «Січ-2», КБ «Південне» спробувало на EgyptSat-1. Цей апарат був виготовлений на замовлення Єгипту і запущений 2007 року. Обидва супутники працювали у видимій частині спектра та могли робити знімки поверхні Землі з роздільною здатністю до 7,8 м.
«Січ-2» працював на орбіті до грудня 2012 року, після чого його експлуатацію припинили через втрату живлення бортових систем. Цікаво, що КБ «Південне» мало ще один екземпляр цього апарата. Саме його запустили в космос у січні 2022 року як «Січ-2-30». Його обладнання було практично ідентичне попередньому.
На превеликий жаль, і цей старт виявився загалом невдалим. Після виведення на орбіту орієнтація супутника порушилася, внаслідок чого його сонячні панелі не змогли отримувати достатньо світла, й експлуатація апарата стала неможливою.
Тим часом у світі почалася нова епоха надмалих супутників. В Україні її піонером був Київський політехнічний університет. 19 червня 2014 року на орбіту вивели розроблений у стінах цього наукового центру PolyITAN-1. Він виглядав як типовий кубсат, тобто мав розміри лише 10×10×10 см, і призначався для демонстрації того, що такий невеликий апарат може обмінюватися інформацією з Землею й орієнтуватись у просторі.
2017 року на орбіту вивели PolyITAN-2 — трохи більший апарат, який мав розміри 10×10×20 см. Крім експериментальної системи навігації, він ніс на собі датчик для реєстрації зустрічних молекул атмосфери, все ще присутніх на висоті кількох сотень кілометрів над Землею, та визначення їхніх характеристик. Це було частиною загальноєвропейських досліджень змін клімату.
Нарешті, 3 січня 2023 року стартував супутник EOS SAT-1. Його виготовила компанія Dragonfly Aerospace на замовлення EOS Data Analytics. Обидві компанії входять до групи проєктів Noosphere українського бізнесмена Макса Полякова.
Основне призначення EOS SAT-1 — спостереження за Землею. Він має стати першим із цілого сузір’я супутників, призначених для агромоніторингу. Його роздільна здатність складає близько 1,5 м, а працює він у ближньому інфрачервоному та видимому діапазонах, маючи загалом 11 каналів передачі інформації.
Усе це дозволяє EOS SAT-1 оцінювати стан угідь, прогнозувати врожаї, відстежувати посухи та хвороби лісів і полів. На основі його даних фахівці можуть давати аграріям поради щодо керування їхнім бізнесом.
Разом із цим супутником на орбіту вивели PolyITAN-HP-30, проте він так і не вийшов на зв’язок. Цей апарат також був розроблений студентами Київського політехнічного університету та призначався для випробування різних видів труб для систем терморегуляції космічних апаратів.
Складна доля супутника «Либідь»
Усі перелічені супутники були або демонстраційними, або спостережними. Однак більшість апаратів на навколоземних орбітах призначені для забезпечення зв’язку. Україна має власний досвід створення таких апаратів — щоправда, достатньо сумний.
Йдеться про супутник «Либідь». Різноманітні проєкти з цією назвою існували з 1993 року, проте перший реальний контракт був укладений із канадською компанією MacDonald Dettwiler and Associates. Згідно з ним, вони мали спроєктувати та виготовити апарат, здатний здійснювати високошвидкісну передачу цифрового сигналу.
Планувалося, що запуск відбудеться 2011 року, а основним завданням супутника мала бути трансляція чемпіонату Європи з футболу, який у 2012-му відбувався в Україні та Польщі. Також він мав забезпечувати інтернет-з’єднання.
Однак роботи з конструювання супутника не фінансувались у повному обсязі. До того ж частина коштів просто кудись зникла. В результаті чемпіонат Європи минув без нього. Збирання, яке виконувало російське АТ «Інформаційні супутникові системи» імені академіка М.Ф.Решетньова» фактично було завершене тільки 2014 року. В цей час уже почалася російська агресія в Криму та на Донбасі, внаслідок чого запуск став неможливим.
Надалі ситуація не змінилася на краще. Гроші на запуск виділялися, називалися все нові й нові дати, але супутник так і продовжував лежати у російському Желєзногорську. Там він перебуває й нині.
Плани на майбутнє
Попри всю непросту історію попередніх запусків, Україна продовжує будувати плани на майбутнє. Чи не найперспективнішим із них є розширення супутникового угрупування EOS SAT. Крім того, 2024 року EOS Data Analytics планує запустити абсолютно новий апарат — EOS SAR, оснащений радаром. Він зможе отримувати зображення поверхні Землі з високою роздільною здатністю, незважаючи на час доби, наявність хмарності й інші перешкоди. Ширина смуги охоплення становитиме від 25 до 50 км.
Ще однією перспективною розробкою є продовження лінійки апаратів від Київського політехнічного університету. Восени 2023 року уряд України підтримав програму запуску наступного з них.
PolyITAN-12U планують вивести на орбіту у 2024 році. Цей супутник буде значно більшим за всі попередні моделі: він складатиметься з 12 стандартних «кубсатівських» модулів і важитиме майже 20 кг. Його призначенням буде дистанційне зондування Землі в оптичному діапазоні. Очікується, що його роздільна здатність сягатиме 0,56–0,73 м. Це зробить його найчутливішим спостерігачем, який Україна запускала за всі роки власної незалежності.
Щодо проєктів від КБ «Південне», то вони вже багато років перебувають у стадії «запропоновано» чи «розробляється». Це стосується, наприклад, апаратів «Січ-3-О» та «Січ-3-Р», призначених для високоточного дистанційного зондування Землі. Розроблені вони були ще наприкінці 2000-х, але відтоді жодних особливих новин про них немає.
Найцікавіший проєкт із тих, що пропонувались останніми роками — «Укрселена». Це мав бути апарат для досліджень Місяця з навколомісячної орбіти навколо. Його запуск нібито планували на 2017 рік, але відтоді про нього нічого не чутно.
Загалом ситуація з українськими супутниками така, що пропозицій стосовно їхнього створення чимало. При цьому зазвичай називаються якісь достатньо короткі терміни. Проте минає час — і проєкт кудись зникає. Або називаються якісь інші дати.
Перспективи супутникової галузі України дуже великі. Проте для цього треба позбутися старої практики, згідно з якою проєкт може роками лежати й чекати фінансування, нікуди не рухаючись. Сучасна космічна галузь потребує рішучих людей, які дійсно знають, що робити, а не тільки розповідають про це.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
