Планета WASP-39b являє собою «гарячий юпітер», уже достатньо непогано вивчений дослідниками. Характер світимості центральної зорі системи не дозволяє точно встановити її параметри, та вчені вже здогадуються, як подолати цю проблему.
![Екзопланета WASP-39b Екзопланета WASP-39b](https://universemagazine.com/wp-content/uploads/2024/04/image.img_-1024x682.jpg)
Екзопланета WASP-39b
Нещодавно вчені з ряду американських і європейських університетів провели дослідження, що дозволить значно підвищити точність оцінки умов на екзопланетах. Воно стосується відомого газового гіганта WASP-39b, однак його результати можна використати й для інших подібних світів.
WASP-39b — це «гарячий юпітер», газовий гігант, орбіта якого пролягає значно ближче до своєї зорі, ніж орбіта Землі чи навіть Меркурія до Сонця. Рік на ній триває лише 4 земні доби. Планета знаходиться на відстані у 700 світлових років від нас у сузір’ї Діви. Вона є транзитною, тобто періодично проходить між нами та своїм світилом.
Останній факт є надзвичайно важливим, оскільки проходження дозволяють точно визначити не лише період обертання екзопланети, але й діаметр і склад атмосфери. Вчені вже знають, що там є водяна пара, метан і вуглекислий газ.
Проте очікується, що про цей світ можна дізнатися значно більше. Саме тому космічний телескоп James Webb від самого початку своєї роботи, тобто вже два роки, вдивляється в атмосферу WASP-39b. Однак астрономи наштовхнулися на проблему, яка заважає цим дослідженням.
Крива блиску зорі та атмосфера WASP-39b
В основі визначення фізичних характеристик планети під час транзиту є вивчення кривої блиску її зорі. Коли WASP-39b чи будь-яка інша транзитна планета проходить між нами і своїм світилом, яскравість останнього падає за певним законом, з якого можна вивести характеристики твердої поверхні та атмосфери того, що її закриває.
Проблема лише в тому, що крива блиску зорі WASP-39 не відповідає теоретичним моделям того, як це має відбуватися. Це проблема не тільки цієї екзопланети і не тільки телескопа James Webb. Проблема полягає в тому, що лімб зорі при затемненні виглядає тьмянішим, ніж мав би бути.
Лімб — це самий край зоряного диска. Насправді він випромінює анітрохи не менше енергії, ніж решта поверхні світила. Однак при транзиті планети ми бачимо його під великим кутом і тому спостерігаємо глибші та холодніші шари. Через це крива блиску виглядає похилішою, ніж мала би бути, й це вносить велику похибку в усі розрахунки.
Магнітні поля зорі
Досі всі спроби побудувати теорію взаємодії випромінювання лімба зорі з атмосферою планети під час транзиту зазнавали фіаско. В новому дослідженні вчені вирішили розібратися з цим питанням докладніше. Вони припустили, що досі не врахованим елементом є магнітні поля, які є невіддільною частиною будь-якого світила і пронизують усю його плазму. При цьому у різних зір вони мають різну інтенсивність. І саме це, на думку дослідників, визначає, наскільки тьмянішим під час транзиту виглядає лімб.
Чим потужнішими є магнітні поля зорі, тим слабше під час транзиту тьмяніє її лімб. Астрономи вже перевірили це припущення на даних телескопа Kepler. З 2009 по 2018 рік він дослідив тисячі світил, і ці дані підтверджують правоту ідей, висловлених щодо магнітних полів. Тепер учені хочуть застосувати отримані результати до досліджень WASP-39 за допомогою телескопа James Webb.
За матеріалами: phys.org
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine