У серпні 2016 р. в рамках огляду неба Dark Energy Survey (DES) астрономи зафіксували спалах наднової. Вона одержала позначення DES16C2nm. Надалі DES16C2nm поспостерігали багато телескопів, у тому числі Hubble, VLT та обсерваторії Кека. У ході аналізу отриманих даних, астрономи зуміли виміряти червоний зсув наднової. Він виявився рівним 1.998. Це означає, що DES16C2nm спалахнула, коли Всесвіту було близько 3.3 мільярдів років.
За даними спостережень, на місці наднової утворилася нейтронна зоря з дуже сильним магнітним полем (магнітар).
Дослідники віднесли DES16C2nm до класу надяскравих наднових (гіпернових). Це одна з найпотужніших і рідкісних подій у Всесвіті. При спалаху гіпернової виділяється на порядок більше енергії, ніж при спалаху звичайної наднової. Як правило, вони супроводжуються довгими гамма-сплесками.
Астрономи вважають, що є кілька механізмів, які ведуть до появи гіпернових. Вважається, що вони виникають під час колапсу надмасивних зір (маса понад 25 сонячних), що призводить до утворення чорної діри або магнітара. За ще однією версією, гіпернові можуть виникати під час вибухів гігантських зір, у надрах яких почали утворюватися електрон-позитронні пари.
Крім очевидного астрофізичного інтересу, подібні гіпернові DES16C2nm також можуть використовуватися для отримання інформації про ранній Всесвіт. За ними, наприклад, можна оцінити швидкість утворення зір на різних значеннях червоного зміщення. Крім того, спостереження за спалахами далеких гіпернових можуть дати додаткові обмеження на фізичні процеси, які керують цими подіями, наприклад, інформацію про металевість зорі-прабатька, вироблених під час спалаху важких елементах та досягнутих температурах.
За матеріалами: https://phys.org/news/2018-02-astronomers-reveal-secrets-distant-supernova.html
