Цього тижня на екрани кінотеатрів вийде п’ятий фільм саги про Індіану Джонса. В ньому безстрашному археологу доведеться битися з лиходіями, які мріють змінити хід світової історії. Одним із його нових супротивників стане колишній нацистський учений, який працює над програмою Apollo. Нескладно здогадатися, що його образ явно створювався під впливом біографії Вернера фон Брауна.
Вернер фон Браун, мабуть, є найбільш суперечливою постаттю в історії світової космонавтики. З одного боку, завдяки йому людство здійснило одне зі своїх найграндіозніших досягнень і висадилося на Місяці. З іншого боку, він брав активну участь у розробці багатьох видів зброї, в тому числі сумнозвісної ракети «Фау-2» (V-2). Вона вбила тисячі людей (в основному мирних жителів), і ще десятки тисяч померли, створюючи її в нелюдських умовах. То хто ж такий Вернер фон Браун? Герой, який відправив людей на Місяць, військовий злочинець або жертва обставин? Давайте розбиратися.
Від космічного мрійника до штурмбанфюрера СС
Вернер Магнус Максиміліан фон Браун народився 23 березня 1912 року у пруській аристократичній сім’ї в містечку Вірзіц (зараз це польське місто Вижиск). Ще в юнацтві він зацікавився ракетною технікою. 1930-го року фон Браун відвідав презентацію славетного піонера аеронавтики Огюста Пікара та заявив йому: «Знаєте, я планую коли-небудь вирушити у політ на Місяць».
Після закінчення в жовтні 1932 року Берлінської вищої технічної школи фон Браун був прийнятий до лабораторії, де створювалися ракетні двигуни. Всі її дослідження фінансувалися німецькою армією. Але до того ж вони велися на цілком легальних засадах. Річ у тім, що Версальський договір не включив ракети до переліку забороненої для Німеччини зброї.
Наступного 1933 року до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти. Вони швидко оцінили перспективи нової техніки та почали нарощувати фінансування ракетної програми. Разом із цим пішла вгору і кар’єра молодого фон Брауна. За його словами, на той час він майже не цікавився політикою та мріяв лише про польоти у космос. У 1937 році вчений став технічним директором ракетного центру Пенемюнде на острові Узедом. Того ж року він подав заяву на вступ до нацистської партії й незабаром отримав членський квиток.
Невдовзі після початку Другої світової війни фон Браун також вступив до лав СС, отримавши звання унтерштурмфюрера (пізніше він був підвищений до штурмбанфюрера). Вже після війни конструктор стверджував, що зробив це виключно на прохання начальства, щоб отримати можливість продовжувати роботу, тобто його членство в СС носило «технічний характер».
Німецькі вчені й інженери під проводом фон Брауна працювали над безліччю різних військових проєктів — від реактивних двигунів до зенітних ракет. Але все ж головним його дітищем стала А4, більш відома як V-2. Вона увійшла в історію як перша балістична ракета.
В міру того, як ситуація на фронтах стала погіршуватися, керівництво Третього рейху почало приділяти все більше уваги пошукам якоїсь диво-зброї, що могла б змінити результат війни. На її роль призначили А4. Після перегляду кінозйомки випробування ракети Гітлер був настільки вражений побаченим, що розпорядився організувати її масове виробництво. Оскільки на той момент Німеччина вже бомбардувалася союзною авіацією, для цього вирішили побудувати підземний завод. Він отримав назву Міттельверк.
Арешт і друге життя в Америці
Будівництвом Міттельверку та наступним виготовленням ракет займались ув’язнені. Загалом крізь нього пройшло 60 тисяч людей. Щонайменше 20 тисяч із них померло через нелюдські умови утримання. Для порівняння: всі ракети А4 в ході бойового застосування вбили в цілому 2,5 тисячі та поранили ще 6 тисяч осіб.
Фон Браун неодноразово відвідував Міттельверк і знав, у яких умовах там перебували робітники. Водночас він завжди заперечував, що особисто бачив якісь смерті чи побиття, а також ніколи не бував у розташованому неподалік концтаборі Дора-Міттельбау.
Навесні 1944 року багатьом функціонерам нацистського режиму стало зрозуміло, що війна програна. Фон Браун не був винятком. В одній із приватних розмов він пожалкував, що його команда так і не зайнялася створенням космічного корабля, а також висловив упевненість у тому, що Німеччину не чекає нічого хорошого. Незабаром з’явився донос, після чого вченого заарештувало Гестапо. Через два тижні його покровителям вдалося домогтися звільнення цінного фахівця і навіть його поновлення на посаді. Але після цього випадку фон Браун остаточно розчарувався в режимі та почав замислюватися над своїм майбутнім після закінчення війни. Йому вдалося організувати переведення своєї команди до центру Німеччини. Скориставшись принагідною можливістю, він разом зі співробітниками здався союзникам у травні 1945 року.
Американці швидко зрозуміли, який цінний «улов» їм дістався. Фон Брауна й інших німецьких ракетників вивезли до США, де вони розпочали друге життя. У наступні кілька років учений працював на американську армію, розробляючи різні види озброєнь. 1955 року він отримав американське громадянство.
Фон Браун активно намагався отримати у своє розпорядження програму створення першого американського штучного супутника. Але в результаті контракт дістався конкурентам із ВМС із проєктом Vanguard. Вважається, що однією з причин цього стало небажання американської влади опинитися в ситуації, коли таке значуще досягнення асоціювалось би з ім’ям німецького вченого, який раніше працював на нацистів. Однак після того, як Радянський Союз вивів на орбіту свій «Супутник», а спроба запуску Vanguard з тріском провалилася, фон Браун отримав зелене світло. 1 лютого 1958 року його команда успішно відправила в космос перший американський супутник Explorer 1.
Невдовзі після створення NASA Вернер фон Браун був призначений на посаду голови Центру космічних польотів. Після того, як президент Кеннеді публічно пообіцяв відправити людей на Місяць до кінця 1960-х, учений став керівником усієї місячної програми США. 20 липня 1969 року йому вдалося здійснити свою давню мрію. Того дня Ніл Армстронг став першою в історії людиною, яка ступила на місячную поверхню.
Незабаром після цього тріумфу фон Брауна перевели на адміністративну посаду до Вашингтона. Через два роки він залишив ряди NASA. Основною причиною стало його невдоволення з приводу відсутності у тодішнього керівництва США прагнення продовжувати космічну експансію, а також суттєве скорочення бюджету аерокосмічної адміністрації.
Надалі фон Браун займався консультуванням і обіймав кілька посад у приватних компаніях. Помер він у 1977 році від раку підшлункової залози.
Хто ви, містере Браун?
То ким же насправді був Вернер фон Браун? Чи мають рацію ті, хто називає його військовим злочинцем? Або ж він був доброю людиною, котрій не пощастило опинитись у серці одного з найстрашніших режимів XX століття?
Щиро кажучи, ми навряд чи колись отримаємо однозначну відповідь на це питання. З одного боку, всі архівні документи та спогади очевидців говорять про те, що фон Браун ніколи не був якимось фанатиком ідеології нацизму. Головними в його житті завжди були й залишалися ракети, з допомогою яких він прагнув підкорити космос. Ось тільки Третьому рейху його талант знадобився для інших цілей.
Водночас не варто забувати, що після приходу Гітлера до влади багато вчених залишило Німеччину, не бажаючи співпрацювати з новим режимом. Але фон Браун не увійшов до цієї когорти. Поки все для нього складалося добре, він не звертав особливої уваги на те, що відбувається навколо. Пізніше він відкрито визнавав, що нацисти створили більш ніж комфортні умови для його роботи. Ситуація почала змінюватися лише після того, як стало остаточно зрозуміло, що війна програна, і вчений почав замислюватися про те, що на нього чекає далі.
Вже після переїзду до США фон Браун кілька разів висловлював жаль із приводу всього, що відбувалося в Німеччині, та стверджував, що йому не подобались умови праці ув’язнених. Наскільки щирим є його каяття, кожен може вирішити для себе сам. Але відомо, що він ніколи не робив жодних спроб щось покращити. За словами вченого, це нічого б не змінило й лише створило б загрозу для його власного життя. Цілком імовірно, що це справді так. Однак і немає жодних свідчень того, що на той час фон Браун хоч якось засуджував те, що відбувалося, чи замислювався над етичними аспектами своєї роботи.
Зараз багато дослідників біографії вченого використовують для ілюстрації цього аспекту словосполучення «фаустівська угода». Фон Браун отримав у своє розпорядження те, що хотів, і довго заплющував очі на зло, що коїлося навколо. І якби результат війни був іншим — швидше за все, він продовжував би успішно підніматися кар’єрними сходами Третього рейху, отримуючи нові звання та нагороди.
Звичайно, всім нам хотілося б, щоб прогрес рухали виключно благородні та порядні люди. Але так відбувається не завжди. Вернер фон Браун, без найменшого сумніву, є видатним інженером і конструктором, без якого людство не змогло б досягти Місяця. Чи був він кимось на кшталт злого генія, який мріяв про світове панування арійської раси? Безумовно ні. Чи можна його назвати людиною високої моралі та твердих світоглядних принципів? Навряд чи… Схоже, історія фон Брауна — це саме той випадок, коли істина знаходиться десь посередині між двома крайнощами.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ ustmagazine
