Скориставшись телескопом Gemini South, астрономи змогли визначити форму та ймовірний регіон походження навколоземного астероїда 2024 YR4. У 2031 році він може зіткнутися з Місяцем.
Астероїд 2024 YR4 був відкритий 27 грудня 2024 року. Він привернув увагу громадськості після публікації попередніх розрахунків, які засвідчили, що існує невелика ймовірність його зіткнення з Землею у 2031 році. Після цього до вивчення об’єкта долучилися обсерваторії по всьому світу, а також телескоп James Webb. Нові спостереження дозволили практично виключити шанси на те, що 2024 YR4 впаде на Землю. Однак існує приблизно 4% ймовірності, що він зіткнеться з Місяцем. Подібна подія надасть унікальні дані, які потім можуть бути використані в проєктах із планетарної оборони нашої планети.
Не дивно, що вчені продовжують активно вивчати 2024 YR4, намагаючись краще розібратися в його властивостях. У спостереженнях, зокрема, взяв участь і розташований у Чилі телескоп Gemini South. Детальний аналіз кривої блиску астероїда (графіка випромінювання світла в часі) дав змогу команді астрономів визначити його склад, орбітальні характеристики та форму.
Виявилося, що 2024 YR4, найімовірніше, є астероїдом S-типу, тобто має склад, багатий на силікати. Його діаметр оцінюють у 30–65 метрів, що робить його одним із найбільших об’єктів у новітній історії, здатних зіткнутися з Місяцем. Хоча це й малоймовірно, але в разі удару 2024 YR4 надасть безпрецедентну можливість вивчити залежність між розміром астероїда та розміром кратера, що утворився внаслідок зіткнення.
Аналіз також показав, що астероїд має швидкий період обертання (приблизно один оборот за 20 хвилин), а також незвичайну форму, що нагадує хокейну шайбу. Ця знахідка була доволі несподіваною, оскільки вважається, що більшість астероїдів мають форму картоплі або дзиґ, а не плоских дисків.
Ґрунтуючись на його орбітальних характеристиках, команда визначила, що 2024 YR4, найімовірніше, походить із Головного поясу астероїдів. З великою часткою ймовірності він був виведений на свою нинішню орбіту в результаті гравітаційної взаємодії з Юпітером. Напрямок його ретроградного обертання говорить про те, що він міг мігрувати з центральної частини Головного пояса.
Це відкриття надало вельми важливі дані для астрономів. До цього вважалося, що центральна частина Головного поясу не є джерелом значної кількості астероїдів, які перетинають земну орбіту і здатні загрожувати нашій планеті.
За матеріалами NOIRLab
