Вчені знайшли пояснення для незвично довгого радіотранзієнта

Радіотранзієнт GLEAM-X J0704-37 — короткочасна повторювана подія, яка за своїми параметрами не схожа ні на що інше. Нові дослідження дозволили не тільки знайти її ймовірне джерело, але й пояснити походження.

Загадковий радіотранзієнт

Науковці з Міжнародного центру радіоастрономічних досліджень (ICRAR) вивчили загадковий радіотранзієнт GLEAM-X J0704-37. Для цього вони використали телескопи, що працюють у різних діапазонах хвиль. Результати опубліковані у журналі The Astrophysical Journal Letters.

Транзієнтами в астрономії називають сигнали, які тривають не постійно, а з’являються на певний період часу. Деякі з них є повторюваними. Ті ж, що спостерігаються у більш низькочастотних діапазонах, ніж видиме світло, називаються радіотранзієнтами.

Серед інших подібних GLEAM-X J0704-37 вирізняє його тривалість у 30–60 секунд і те, що він повторюється кожні три години. Транзієнтів із подібною періодичністю дуже небагато і, крім того, що вони походять із нашої Галактики, вчені про них практично нічого не знають.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Що ще важливіше, науковці досі не могли зрозуміти, який процес може породити настільки дивну періодичність — не мілісекунди, не дні, не роки, а саме десятки секунд і години. Відомо було, що сигнал надходить із відносно порожньої зони Галактики у напрямку сузір’я Корми на відстані близько 5000 св. років від нас.

Дивовижна система

Саме на цьому етапі й розпочалося нове дослідження. Вчені застосували кілька радіотелескопів, зокрема південноафриканський MeerKAT, і таки змогли знайти об’єкт, від якого, найімовірніше, надходить цей сигнал. На диво, ним виявився червоний карлик.

Такий результат спочатку видався науковцям вкрай дивним, адже ці надлегкі зорі просто не мають достатньо енергії для того, аби породжувати настільки потужні сигнали. Тож замість однієї загадки вчені отримали іншу.

Проте вони достатньо швидко знайшли ймовірне пояснення. Насправді червоний карлик є частиною тісної подвійної системи. Другим компонентом у ній є білий карлик, зоря значно менша за розміром, але при цьому відчутно масивніша. Саме їхня взаємодія і породжує ті сигнали, які вчені спостерігають вже принаймні 10 років.

За матеріалами phys.org