У 2003 році під час пошуків білих карликів, які швидко рухаються, астрономи виявили зорю, розташовану на відстані всього 12 світлових років від Сонця. Її назвали на честь керівника програми пошуків Боннарда Тігардена (Bonnard Teegarden). Вона являє собою червоний карлик, радіус якого становить 10%, а маса — 8% від маси Сонця. Цей об’єкт займає 24-е місце у списку найближчих до нас зоряних систем.
У межах проєкту CARMENES команда німецьких астрономів упродовж трьох років вела спостереження за зорею Тігардена. Дослідників цікавили відхилення у русі світила, які б вказували на наявність в нього невидимих супутників. Пошуки увінчалися успіхом. У недавно опублікованій статті астрономи розповіли про відкриття двох земплеподібних екзопланет у цій системі.
За словами астрономів, маси екзопланет щонайменше на 10% перевищують масу Землі. Їх періоди обертання становлять 4,91 та 11,4 дня, а орбіти проходять на відстані відповідно 0,025 а.о. (3,7 млн км) та 0,044 а.о. (6,6 млн км) від центрального світила. Але попри таку невелику, за мірками Сонячної системи, віддаленість від своєї зорі, теоретично на поверхні екзопланет може існувати вода в рідкому вигляді.
Річ у тім, що зоря Тігардена випромінює майже в 1400 разів менше світла, ніж наше Сонце. Як показують розрахунки, якщо у внутрішньої екзопланети є атмосфера, аналогічна земної, існує 60% ймовірність, що температура її денної сторони становить від 0°C до 50°C із середнім значенням 28°C. Щодо зовнішньої екзопланети, то за наявності землеподібної газової оболонки, температура її поверхні становитиме -47°C.
Однак варто пам’ятати, що це лише попередні оцінки. До того ж обидва тіла, швидше за все, перебувають у приливному захопленні стосовно червоного карлика. Це означає, що одна їхня сторона постійно освітлена, а інша знаходиться в зоні вічної пітьми. Звична нам зміна дня та ночі на таких тілах можлива лише у вузькій смузі, поблизу середньої лінії термінатора, завдяки ефекту лібрації (похитування).
За матеріалами http://phl.upr.edu
