За різними оцінками, від третини до половини зірок Галактики входять до складу кратних зіркових систем. На думку колективу дослідників із Гарвардського університету, у момент свого народження Сонце також входило до складу подвійної системи. Це могло б пояснити передбачувані особливості будови хмари Оорта та аномалії в орбітах транснептунових об’єктів.
Астрономи вважають, що у далеких рубежах Сонячної системи розташована велика сферична область, що складається з величезної кількості крижаних тіл. Вони перебувають там із часів формування Сонця та планет. Саме ця область, що отримала назву хмари Оорта, є «постачальником» довгоперіодичних комет, що наближаються час від часу до нашого світила.
Інша важлива особливість Сонячної системи у тому, що в орбітах багатьох транснептунових об’єктів є аномалії. Одне з найпопулярніших пояснень цього феномену полягає в існуванні ще не відкритої “дев’ятої планети”, гравітація якої впливає на ці об’єкти.
Намагаючись пояснити згадані особливості, дослідники з Гарварду розглянули можливість, що Сонце сформувалося у складі подвійної системи. Моделювання показало, що якщо у нього був компаньйон приблизно такої ж маси, що розташовувався на відстані близько 1500 а.о., то радіус їхнього гравітаційного впливу був би у 20 разів більше, ніж в поодинокої зорі. Така система змогла б захопити значну кількість об’єктів із навколишнього простору. Також це непогано пояснило б передбачувану витягнуту орбіту дев’ятої планети. Крім того, подібний сценарій означає, що на далеких рубежах Сонячної системи має існувати ціла популяція ще не відкритих карликових планет.
Але якщо наша зоря справді володіла компаньйоном — що ж сталося з ним? На думку вчених, у якийсь момент він залишив Сонячну систему через гравітаційну взаємодію з іншими членами зоряного скупчення, в якому спочатку сформувалося Сонце.
За матеріалами: https://phys.org
