Попри гостроцікаву назву, що асоціюється з космосом та астрофізикою, новий серіал «Темна матерія» пропонує глядачам захопливу подорож крізь паралельні реальності, не покидаючи меж нашої планети. Забудьте про темну матерію у Всесвіті — цей серіал досліджує темні куточки людської долі та незліченні можливості, що відкриваються перед нами в альтернативних версіях життя.
Сюжетні мультивсесвіти (увага — спойлери)
Тож що таке Dark Matter насправді? Це американський науково-фантастичний телесеріал, створений Блейком Краучем за його однойменним романом. Прем’єра відбулася 8 травня 2024 року.
Ця картина розповідає про звичайного вчителя фізики, сім’янина з Чикаго. Джейсон Дессен живе спокійним розміреним життям разом зі своєю коханою дружиною Даніеллою та сином-старшокласником Чарлі. Колись заради сім’ї він і Даніелла відмовилися від амбіцій побудувати кар’єру своєї мрії, але зараз вони здаються цілком щасливим подружжям, більш-менш задоволеним власним життям. З розвитком сюжету, через свого заздрісного двійника, Джейсон потрапляє в альтернативну версію свого світу, і йому доводиться боротися за повернення до колишнього життя, щоб не дати альтернативній версії себе захопити владу над його сім’єю. Щоб повернутися до них, він має пройти через низку паралельних реальностей і зіткнутися з альтернативною версією самого себе. Але найцікавіше питання, як саме він потрапив і потім буде потрапляти до альтернативних реальностей нашого Всесвіту?
Вся наукова складова серіалу побудована на фізичних теоріях: суперпозиція, квантова заплутаність, теорія про мультивсесвіт та теорія струн. Тому скаржитись на недостовірність фізичних законів, які можна помітити у багатьох науково-фантастичних фільмах та серіалах про космос, ми не можемо. Натомість ми можемо помітити кілька розбіжностей у сюжеті та концепціях, які існують у всесвіті цього серіалу.
Але насамперед роздивимось, як саме режисер втілив наукові здогадки у своїй картині.
Котик Шредінгера та кубічний портал
У першій серії ми можемо побачити, як Джейсон намагається пояснити своїм учням про уявний експеримент відомого фізика та одного з творців квантової механіки Ервіна Шредінгера. Під час експерименту гіпотетичного кота поміщають у ящик з отрутою, яка вивільняється у випадку розпаду радіоактивного ядра з імовірністю 50% впродовж години, тож вона, можливо, отруїла кота, або ж ні. У результаті виникає суперпозиція кота, він може вважатися одночасно і живим, і мертвим, при цьому він не спостерігається у закритому ящику, оскільки його доля пов’язана з випадковою субатомною подією, яка може статися, а може й не статися.
Цей принцип був закладений у розробку Джейсона з паралельного світу, який колись обрав не сім’ю, а свою кар’єру. Ставши відомим фізиком в іншому всесвіті, він створює Куб — портал, який допомагає йому переміщатись в інші альтернативні реальності. Портал створює для об’єкта, який у ньому розташований, стан суперпозиції. Тож тепер у ящику не кіт, а людина. Суперпозиція своєю чергою дозволяє одночасно перебувати в кожному всесвіті, але наш мозок не здатний охопити такий стан, тож за допомогою деяких препаратів візуалізує його як нескінченний коридор із нескінченною кількістю однакових дверей. За кожною з них захована одна з альтернативних реальностей, і тільки наші таємні бажання та підсвідомість визначають, який світ буде за дверима, що відчиняють герої.
Створення порталу, здатного переміщати матерію між паралельними всесвітами, потребувало б колосальних енерговитрат. У реальній фізиці навіть для створення червоточини (гіпотетичного космічного тунелю) потрібні екзотичні форми матерії та енергії, яких сучасна наука поки не може забезпечити. Також створення та підтримання стабільного порталу потребує складних технічних рішень, таких як управління гравітаційними силами та квантовими станами матерії за допомогою сучаснішої техніки.
Психологічна ілюзія
Під час подорожування одна з ключових ідей полягає в тому, що думки та емоції персонажів впливають на реальність, у яку вони потрапляють через куб-портал. Ця концепція більше належить до галузі філософії та психології, ніж до реальної науки. У реальній фізиці немає доказів, що суб’єктивні стани свідомості можуть безпосередньо змінювати фізичну реальність. Взаємодія з навколишнім середовищем та фізичними об’єктами підпорядковується суворим фізичним законам. Ці закони не змінюються під впливом людських думок чи емоцій. На жаль, поки наука не знає механізми, які б дали змогу нашим нервовим імпульсам та хімічним процесам у мозку впливати на матерію та енергію.
Принцип квантової заплутаності
Квантова заплутаність — це такий феномен, у якому пари чи групи частинок взаємодіють таким способом, що стан кожної частинки не може бути описаний незалежно стану інших частинок, навіть якщо вони розділені великою відстанню. Коли дві частинки заплутані, зміна стану однієї частинки миттєво впливає стан іншої, незалежно від відстані між ними. Це явище було експериментально підтверджено і є основою квантового шифрування та обчислень. Найважливіше, що треба помітити, це те, що заплутаність відбувається на рівні дуже маленьких субатомних частинок, таких як електрони та фотони. У серіалі ж ці зміни описані на нашому макрорівні, впливаючи на поведінку та стан людей і об’єктів. Це не відповідає сучасній науці, оскільки заплутаність на цьому рівні вимагає умов, які наразі недосяжні.
Фінальна розв’язка
Упродовж перегляду ми можемо помітити, що герої, потрапляючи до нового світу, спричиняють у ньому певні зміни, впливаючи на життя інших персонажів. У фіналі Джейсон спричинив своїми рішеннями й діями колапс, у результаті чого з’явилося багато його копій, які зробили й пройшли схожий, але все ж таки інший шлях. Слідуючи логіці серіалу, кожна людина, яка заходить у куб і кудись подорожує, в результаті має утворити безліч своїх копій, але в халепу потрапив лише головний герой…
Тож у результаті кожна наша дія має якісь наслідки й нам варто пам’ятати про це, бо це стосується не тільки нас, але й наших близьких. Навіть в ідеалізованому світі, в якому ти завжди хотів опинитися, знайдуться свої труднощі, бо життя мінливе і непередбачуване. Чи варто згадувати про одвічні питання на кшталт «хто я?» або «яке моє місце в цьому світі?», які зачепив цей серіал…
У результаті констатуємо, що «Темна матерія» — жанрова річ, яка не сказати, щоб дивує, але здатна захопити й тримати інтригу. Подорож проходить далеко не без шорсткостей і непотрібних зупинок, але принаймні припинити її на півдорозі бажання не виникає.
