Телескоп Chandra зазнімкував рекордний галактичний хвіст

Рентгенівський телескоп Chandra зумів зазнімкувати гігантський хвіст перегрітого газу, що тягнеться за групою галактик NGC 4839. На сьогодні це найбільша подібна структура, відома астрономам.

Група галактик NGC 4839 і скупчення Волосся Вероніки. Ліворуч — знімок телескопа XMM-Newton, праворуч — зображення телескопа Chandra. Джерело: X-ray: Chandra: NASA/SAO/Univ. of Alabama/M. S. Mirakhor et al.; XMM: ESA/XMM-Newton; Optical: SDSS; Image processing: N. Wolk  

NGC 4839 являє собою групу, що складається приблизно з 50 галактик. Вона розташована на краю скупчення Волосся Вероніки — одного з найбільших відомих галактичних скупчень у Всесвіті, розташованого на відстані 340 млн світлових років від Землі. Скупчення налічує не менше тисячі галактик.

NGC 4839 і скупчення Волосся Вероніки оточені величезною кількістю гарячого газу. Він є потужним джерелом рентгенівського випромінювання. Попри те, що структури, які складаються з газу, здаються тонкими та дифузними, насправді на них припадає значна частина маси скупчення.

NGC 4839 рухається до центру скупчення Волосся Вероніки. Цей процес супроводжується зіткненням навколишніх газових хмар, що зі свого боку призводить до утворення хвоста з перегрітого газу, який можна порівняти з кільватерним слідом. Щоб вивчити цей хвіст, астрономи залучили рентгенівський телескоп Chandra.

Група галактик NGC 4839 на знімку телескопа Chandra. Джерело: NASA/SAO/Univ. of Alabama/M. S. Mirakhor et al.

Chandra виконав покладене на нього завдання. Телескоп зумів зазнімкувати хвіст, чия протяжність становить 1,5 млн світлових років, що можна порівняти з відстанню між Чумацьким Шляхом і галактикою Андромеда. На сьогодні це найбільша подібна структура, знайдена астрономами.

Дослідникам також вдалося виявити ударну хвилю, схожу на акустичний удар надзвукового реактивного літака, яка показує, що NGC 4839 рухається через скупчення галактик зі швидкістю близько 1340 км/с. Вони також виявили можливі свідчення існування структур, які називаються нестійкостями Кельвіна-Гельмгольца. Вчені знаходять ці структури в різних умовах у космосі та на Землі, зокрема у формі хмар. Вони виникають через різницю у швидкості суміжних шарів рухомого газу або рідини. Наявність нестійкостей Кельвіна-Гельмгольца в NGC 4839 говорить про те, що газ у хвості має слабке магнітне поле або низький рівень в’язкості.

Раніше ми розповідали про те, як телескопи Chandra та James Webb об’єднали зусилля, щоб зазнімкувати деякі з найзнаковіших об’єктів далекого космосу.

За матеріалами https://www.nasa.gov

Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!

Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine