Науковці використали південноафриканський масив телескопів MeerKAT для дослідження глибин космосу і вловили рекордно далекий сигнал із раннього Всесвіту, схожий на імпульс лазера. Вони вважають, що це міг бути так званий гідроксильний мегамазер — область простору, що наповнена газом і переживає вплив ударних хвиль від зіткнення галактик.
Гідроксильний мегамазер
Група дослідників, що працює з південноафриканським радіотелескопом MeerKAT, повідомляє про дивний сигнал, який надійшов з області Всесвіту, віддаленої від нас на 8 млрд світлових років. При цьому він являє собою щось схоже на промінь лазера, тобто когерентне випромінювання.
Проте науковці далекі від того, щоб думати, що бачать масштабні сліди якоїсь космічної битви. Адже вони знають, що мають справу з так званим гідроксильним мегамазером, тобто природним джерелом когерентного радіовипромінювання. Але це не робить отриманий сигнал нецікавим.
Мазер — це практично те саме, що і лазер, тільки працює він не у видимій області спектра. Такі апарати створені й на Землі, але в космосі існують їхні гігантські аналоги, потужніші за все, що може уявити собі людина. Вони являють собою протяжні газові середовища, які починають випускати випромінювання під дією зовнішніх факторів.
Зіткнення галактик
Цікаво, що вчені просто не бачать звичайними телескопами те, що примусило хмару гідроксилу випустити потужне лазерне випромінювання. Однак вони бачили чимало подібних об’єктів значно ближче до нас, щоб із впевненістю сказати, що це має бути зіткненням галактик.
Зазвичай з відстані у 8 млрд св. років навіть такі сигнали малопомітні. Цього разу промінь став потужнішим завдяки гравітаційному лінзуванню. Але й цього було б недостатньо. Точніше, MeerKAT достатньо потужний, аби вловити цей сигнал. Проблема в іншому: серед величезної кількості радіовипромінювання, яке щосекунди реєструє телескоп, цей сигнал майже нічим не вирізняється. Тож головна складність полягає не в його реєстрації, а в тому, щоб знайти його серед безлічі інших джерел.
Що далі?
Дослідники кажуть, що цього разу вони змогли виділити сигнал від гідроксильного мегамазера завдяки застосуванню нового алгоритму обробки даних. І що насправді таких сигналів має бути набагато більше, просто наша техніка спостережень все ще недостатньо ефективна для цього.
Можливо, нове покоління радіотелескопів, що складаються з багатьох антен, буде більш успішним у виявленні таких сигналів. Крім того, варто перевірити область, звідки надійшов цей космічний лазерний промінь, на наявність гравітаційних хвиль. Бо зіткнення галактик означає, що надмасивні чорні діри в їхніх центрах зблизилися і невдовзі почнуть зливатися.
За матеріалами phys.org
