Спостереження за Малою Магеллановою Хмарою показали дещо несподіване про цей супутник Чумацького Шляху. У найближчій до нас галактиці зорі та газ не обертаються синхронно. Це означає, що вона фактично розвалюється на частини.
Взаємодія Великої та Малої Магелланових Хмар
Команда під керівництвом Сатоя Накано (Satoya Nakano) і Кенго Тачіхара (Kengo Tachihara) з Університету Нагої в Японії відкрила нове розуміння руху масивних зір у Малій Магеллановій Хмарі, невеликій галактиці, що межує з Чумацьким Шляхом.
Їхні висновки свідчать про те, що сила тяжіння Великої Магелланової Хмари, більшої її сусідки, може фактично розривати цю зоряну систему на шматки. Це відкриття вказує на нову закономірність у русі цих зір, яка може змінити наше розуміння еволюції та взаємодії галактик. Результати дослідження опубліковані в The Astrophysical Journal Supplement Series.
«Коли ми вперше отримали цей результат, ми запідозрили, що в нашому методі аналізу може бути помилка, — каже Тачіхара. — Однак за детального вивчення результати виявилися беззаперечними, й ми були здивовані».
Рух світил у сусідній галактиці
Мала Магелланова Хмара залишається однією з найближчих галактик до Чумацького Шляху. Ця близькість дозволила дослідницькій групі виявити та відстежити приблизно 7000 масивних зір у межах галактики. Ці світила, маса яких у вісім разів перевищує сонячну, зазвичай живуть лише кілька мільйонів років, перш ніж вибухнути як наднові. Їхня присутність вказує на регіони, багаті на водень, який є ключовим компонентом зореутворення.
«Зорі у Малій Магеллановій Хмарі рухалися в протилежних напрямках по обидва боки галактики, наче їх розтягували, — сказав Тачіхара. — Деякі з цих зір наближаються до Великої Магелланової Хмари, тоді як інші віддаляються від неї, що свідчить про гравітаційний вплив більшої галактики. Цей несподіваний рух підтверджує гіпотезу про те, що Мала Магелланова Хмара руйнується своєю сусідкою.
Ще одним дивовижним відкриттям стала відсутність обертального руху серед масивних світил. На відміну від нашого Чумацького Шляху, де міжзоряний газ обертається разом із зорями, дослідження виявило чітку закономірність. Зазвичай молоді масивні зорі рухаються разом із міжзоряним газом, з якого вони народилися, оскільки ще не встигли відокремитися від його руху. Однак світила у Малій Магеллановій Хмарі не дотримуються схеми обертання, що вказує на те, що сам міжзоряний газ також не обертається.
Важливість для подальших досліджень
Дослідження має ширші наслідки для розуміння динаміки взаємодії між сусідніми галактиками, особливо в ранньому Всесвіті. Астрономи вважають Малу Магелланову Хмару ідеальною моделлю для вивчення зародження Всесвіту, оскільки вона має багато спільних рис із первісними галактиками, наприклад, низьку металічність і слабкий гравітаційний потенціал.
Таким чином, відкриття дослідників про взаємодію Великої та Малої Магелланових Хмар можуть нагадувати процеси, які формували галактики мільярди років тому, надаючи цінну інформацію про їхню еволюцію протягом космічного часу. Висновки групи можуть створити нове розуміння цих процесів.
За матеріалами phys.org
