Вчені з NASA опублікували супутникові знімки, що демонструють процес підйому суші в Ботнічній затоці. У майбутньому він може призвести до того, що береги Фінляндії та Швеції з’єднаються перешийком.
Близько 20 тисяч років тому, під час останнього льодовикового максимуму, Балтійське море перебувало під крижаним покривом завтовшки до 3 000 метрів. За оцінками вчених, величезна вага цього льоду продавила сушу більш ніж на 500 метрів.
Відтоді як льодовики відступили, і вага була знята, земля почала підійматися назад. Швидкість підняття, відома як льодовикове ізостатичне коригування або ізостатичний відскок, у цьому регіоні одна з найвищих на Землі. За однією з оцінок, щороку вздовж узбережжя Ботнічної затоки (вона розташована в північній частині Балтійського моря), з моря підіймається 700 гектарів нової землі. Це приблизно вдвічі більше, ніж площа Центрального парку в Нью-Йорку.
Цей підйом особливо помітний на Кваркенському архіпелазі у Фінляндії. Він являє собою скупчення з приблизно 5600 невеликих островів і 2400 кілометрів берегової лінії, що утворює справжні водні лабіринти, які становлять небезпеку для суден, але відкривають добрі можливості для каное та каякерів. Архіпелаг внесено до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Знімки, отримані супутником Landsat 8, демонструють процес зміни острова Бьйорке і території навколо нього. Завдяки ізостатичному відскоку на поверхню вийшли унікальні особливості, відомі як морени Де Геєра. Ці, схожі на пральну дошку, тороси утворюються, коли вода, що протікає під кригою, відкладає валуни, каміння і дрібніший матеріал на межі льоду. Коли лід відступає або від нього відколюється велика брила, на новому краю починає формуватися інша морена.
Морени Де Гіра зазвичай мають довжину від 1 до 2 кілометрів і висоту від 2 до 5 метрів, розташовуючись на відстані від 50 до 200 метрів одна від одної. Вчені вважають, що їхня наявність і відстань між ними пов’язана зі швидкістю відступу льодовика, глибиною води, на якій вони утворилися, і рельєфом місцевості під льодом.
Постійна поява нових земель після сходу льоду вплинула на те, як люди розвивали цю територію. Наприклад, земля, на якій було засновано місто Вааса, на початку XIV століття являла собою лісистий острів. Пізніше острів з’єднався з материком, і Вааса в XVII та XVIII століттях перетворився на квітучу гавань і торговий пункт. Однак суша продовжувала підійматися, внаслідок чого берегова лінія йшла все далі й далі від міста. У серпні 1852 року пожежа знищила більшу частину поселення. Користуючись нагодою, чиновники відновили Ваасу приблизно за 6 кілометрів на захід, щоб знову зробити її прибережним містом. Залишки колишнього міста збереглися в «Старій Ваасі» (або Ванха-Вааса).
Острови, півострови та берегові лінії навколо архіпелагу Кваркен і Ботнічної затоки продовжуватимуть змінюватися й еволюціонувати. Відтоді як лід відступив, суша піднялася щонайменше на 286 метрів. Ця цифра відповідає висоті стародавнього берега і так званій «найвищій у світі береговій лінії», розташованій через затоку в Скулебергете на Високому березі Швеції. За словами вчених, 100 метрів депресії, що залишилися, мають вирівнятися протягом наступних кількох тисяч років.
Цей процес призведе до звуження Ботнічної затоки. Через тисячоліття береги Фінляндії та Швеції можуть навіть з’єднатися в найвужчому місці, перетворивши її північну частину на внутрішнє озеро. Однак точний характер цих змін залежатиме від того, наскільки глобальне підвищення рівня моря, спричинене таненням полярних льодів і тепловим розширенням океанічних вод, компенсує регіональне підняття суші. Поки що швидкість підйому суші в Ботнічній затоці становить близько 9 мм на рік, тоді як швидкість глобального підвищення рівня моря — 3,4 мм на рік.
За матеріалами Earthobservatory
