27 жовтня Україна разом з усією Європою перейде на так званий «зимовий» час. Це має бути востаннє, коли стрілки годинників рухатимуться туди-сюди. Щоправда, не все так однозначно, адже закон про скасування «літнього» часу Президент України так досі й не підписав.
«Зимовий» час, якого немає
Цієї неділі, 27 жовтня, Україна має востаннє перейти на «зимовий» час. Переведення стрілок у березні вже не буде. Принаймні, так говорить закон, ухвалений Верховною Радою України 16 липня цього року.
Це рішення викликало численні обговорення, які, по суті, не стихли досі. Бо хтось чекав на це рішення роками, а для когось воно створює додаткові незручності. В обох сторін є вагомі аргументи, проте жоден із них не є вирішальним.
Якщо ж звернутися до астрономічного аспекту проблеми, то треба зайти достатньо таки здалеку і згадати, що увесь наш відлік часу є штучним конструктом. Уже сам поділ доби на 24 години є умовністю, яка склалася з чисто історичних причин і до якихось небесних явищ не має жодного стосунку.
Єдине, що об’єктивно існує — час настання полудня в певній місцевості, тобто момент, коли Сонце досягає верхньої кульмінації — найвищого можливого положення на небі. Традиційно вважається, що цей момент має більш-менш збігатися із 12 годиною дня.
Зрозуміло, що в різних місцях цей момент настає в різний час і все це треба якось привести до ладу. З цією метою були створені годинні пояси — зони, в яких показники годинників мають відрізнятися від міжнародного часу на певну, чітко встановлену кількість годин.
Їхні кордони провели по меридіанах Землі, аби у кожній зоні астрономічний полудень не сильно відрізнявся від 12:00. Проте по факту ця ідея працює не дуже добре, бо світ поділений між державами, тож кожна з них прагне встановити на своїй території якийсь один час, який зазвичай відповідає поясу, в якому розташована її столиця.
Насправді ніякого «зимового» часу не існує. Те, чим ми користуємося з жовтня по березень, — час поясу, в якому є Київ і переважна частина України. Він поширений на всю її територію, і те, що в деяких місцевостях ним не дуже зручно користуватися — наслідок того, що реальні кордони з меридіанами не дуже збігаються.
«Літній» час
Варто також пам’ятати, що традиція, що 12 година дня означає полудень, склалася в ті часи, коли більшість населення жила у сільській місцевості. А значить, розпорядок дня людей визначався насамперед моментом настання світанку та заходу Сонця, і тільки тоді — стрілками годинника. Як наслідок — ніхто особливо не замислювався над тим, що влітку доводилося вставати о четвертій ранку, а взимку — о восьмій.
Стало це важливим тоді, коли людство почало масово переселятися до міст і працювати на заводах та в банках. На відміну від фермерських господарств, вони не зобов’язані були прокидатися вдосвіта, зате вкрай важливим було чітко встановити години роботи й вкрай бажано зробити так, аби вони припадали на світлий час доби.
Читайте також: навіщо знову переводити годинники?
Саме так встановився звичний нам розпорядок дня з початком активної діяльності між 8 та 10 годинами ранку. І одразу ж постало питання: а що влітку робити із тим світлим часом, який залишався до роботи. Бо його часто було більше, ніж світлих годин після її закінчення.
Так і з’явилася ідея «літнього» часу — переведення стрілок годинника так, аби світла частина доби використовувалася раціональніше. Це мало величезне значення в часи, коли освітлення було свічковим, ламповим чи електричним, але на нього витрачалася більша частина виробленої електрики.
Чи закінчився в Україні «літній» час?
Однак зараз ми живемо в цивілізації, коли більшість електрики споживається зовсім не освітлювальними приладами, а свічки практично ніхто не використовує. Та й необхідність жорсткого нормування годин роботи вже не така і гостра. Люди нерідко мають змогу працювати тоді, коли їм зручно.
Тому основні аргументи за використання «літнього» часу все більше втрачають вагу, а аргументи проти її, навпаки, набирають. Головним із них є те, що біоритми людини, наш внутрішній біологічний годинник, взагалі не розрахований на годинні «стрибки» у часі. Він добре працює, коли розпорядок дня незмінний і коли момент прокидання постійно змінюється на кілька хвилин разом із часом світанку.
Читайте також: Циркадні ритми людини та космос.
Але кожне переведення стрілок годинника — серйозний виклик для всієї системи гормонального регулювання людини. Хтось переносить його легше, хтось — важче. Але в цілому потенційні проблеми зі здоров’ям все більше перетягують шальку суспільної думки на бік відмови від «літнього» часу.
Проте до остаточного розв’язання цієї проблеми ще дуже і дуже далеко. Європейський Союз ще у 2021 році дозволив країнам-членам самим визначати, переходити на «літній» час чи ні. А фактично цим правом ще жодна країна не скористалася і продовжує двічі на рік переводити годинники тоді ж, коли це робить і Україна. Вочевидь, потенційні проблеми від неузгодженості в цьому питанні видалися їм значно вагомішими за інші аргументи.
А ось росія, Білорусь та Казахстан вже понад 13 років на «літній» час не переходять. Щоправда, навряд чи причиною цього є піклування про здоров’я громадян, скоріше небажання навантажувати й так неповоротку державну машину додатковими викликами.
Цілком можливо, що саме у цих геополітичних розкладах криється причина того, що закон про відмову від переходу на «літній» час так досі й не підписаний Володимиром Зеленським. А можливо, справа у петиції про його скасування, яка на сайті Президента набрала 25 тис. голосів.
Юристи пояснюють, що фактично Президент може тримати у себе закон доже довго. Проте поки він його не підпише, таким, що вступив у силу, він не вважатиметься. Тож не виключео, що і навесні годинники знову доведеться переводити. Крім того, Президент може повернути закон назад до Верховної Ради із зауваженнями. І тоді його будуть розглядати заново.
Зрештою, на цей найближчий перехід на поясний час закон все ще не впливає. 27 жовтня о 4:00 треба перевести годинники на одну годину назад, аби вони показували 3:00. Хоча ви те саме можете зробити й уранці. А чи доведеться їх переводити у березні — покаже час.
