Астрономи вважають, що найкращими місцями для пошуку інопланетного життя можуть бути старі зорі. Вони доводять це, спираючись на теорію магнетизму та власного обертання світил.
Пошук життя біля старих зір
Колись давно вчені припускали, що магнітні поля гальмують обертання зір. Завдяки новим спостереженням і складним методам вони розкрили таємниці магнітного поля світил і виявили факти, на які не очікували.
У 1995 році швейцарські астрономи Міхаель Майор і Дідьє Келоз оголосили про перше відкриття планети за межами нашої Сонячної системи, що обертається навколо далекої сонцеподібної зорі, відомої як 51 Пегаса. Цього тижня міжнародна команда астрономів опублікувала нові спостереження цього об’єкта, припускаючи, що нинішнє магнітне середовище може бути особливо сприятливим для розвитку складного життя.
Зорі та їхні магнітні поля
Такі зорі, як Сонце, народжуються, швидко обертаючись, що створює сильне магнітне поле, яке може бурхливо спалахнути, бомбардуючи їхні планетні системи зарядженими частинками й шкідливим випромінюванням. Протягом мільярдів років обертання зорі поступово сповільнюється, оскільки її магнітне поле затягується вітром, що дме з її поверхні. Цей процес, відомий як магнітне гальмування. Уповільнене обертання створює слабше поле, й обидві властивості продовжують зменшуватися разом, підживлюючи одна одну.
Хоча екзопланета, яка обертається навколо 51 Пегаса, не проходить перед своєю материнською зорею, як це видно із Землі, саме небесне тіло демонструє тонкі варіації яскравості у спостереженнях TESS, які можна використати для вимірювання радіуса, маси та віку зорі — метод, відомий як зоряна сейсмологія.
Тим часом магнітне поле 51 Пегаса накладає крихітну поляризацію на зоряне світло, що дозволяє космічним радіотелескопам створювати магнітну карту зоряної поверхні під час обертання світила — метод, відомий як Зеєман-Допплерівське зображення. Разом ці вимірювання дозволили астрономам оцінити поточне магнітне середовище навколо зорі.
Дослідження космічних телескопів
Попередні спостереження космічного телескопа NASA Kepler вже припускали, що магнітне гальмування може суттєво послабитися після досягнення Сонцем визначеного віку, розриваючи тісний зв’язок між обертанням і магнетизмом у старих зорях. Однак докази цієї зміни були непрямими й ґрунтувалися на вимірюваннях швидкості руху світил із широким діапазоном віку. Було ясно, що обертання припинило сповільнюватися зовсім недавно.
Однак лише прямі вимірювання магнітного поля зорі можуть встановити основні причини уповільнення руху світил. Місія TESS почала збирати вимірювання 2018 року — подібно до спостережень Кеплера, але для найближчих і найяскравіших зір на небі, включаючи 51 Пегаса.
За останні кілька років команда почала використовувати нові інструменти для вимірювання електромагнітних полів кількох об’єктів TESS, поступово формуючи нове розуміння того, як змінюється магнетизм таких світил, як Сонце, з віком.
Спостереження показали, що зниження сили магнітних полів раптово змінюється в зорях, які трохи молодші за наше світило, стаючи у понад 10 разів меншим. Нещодавно виміряні властивості 51 Пегаса показують, що, як і наше Сонце, зоря вже пройшла через цей перехід до ослабленого магнітного гальмування.
За матеріалами phys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
