Місячні зразки, зібрані місією Apollo 17, розкрили нові відомості про Light Mantle (Світлу мантію) — характерну яскраву смугу, що перетинає поверхню Місяця. Це залишки стародавнього зсуву, який може бути пов’язаний з кратером Тихо.
Останні люди на Місяці
Запущена в грудні 1972 року місія Apollo 17 стала останнім польотом за програмою Apollo. В її межах NASA вперше відправила на Місяць вченого (ним став геолог Гаррісон Шмітт), що багато в чому визначило її рекордний «улов» у вигляді 110 кг зразків місячного ґрунту, які потім були доставлені на Землю.
Light Mantle була однією з ключових цілей місії. Це п’ятикілометрове відкладення, розташоване біля підніжжя двокілометрової гори Південний масив, з моменту свого відкриття привертало увагу вчених. Вважається, що це залишки стародавнього зсуву. Однак як саме він утворився і що дозволило йому простягатися на кілька кілометрів, було невідомо.
Астронавти вивчили Light Mantle, взявши декілька кернів. Частина з них була поміщена на довгострокове зберігання в герметичному вигляді в спеціальне азотне сховище. Це було зроблено з розрахунком на те, що в майбутньому їх можна було б вивчити за допомогою досконаліших технологій і нових наукових підходів, яких не існувало в ті часи.
Анатомія місячного зсуву
Це виявилося правильним рішенням. За наступні півстоліття технологія сканування зробила величезний крок вперед, зробивши можливим дослідження зразків у найдрібніших деталях. Команда дослідників скористалася цією можливістю. Спочатку вчені змоделювали, як можуть відбуватися зсуви на Місяці, використовуючи породи схожого складу. Після цього вони розкрили один із запечатаних кернів, проаналізували його вміст і потім порівняли з результатами комп’ютерного моделювання.
За словами дослідників, аналіз показав, що дрібніший матеріал, що покриває уламки в керні, походить з них, а не з навколишніх порід. Це дозволяє припустити, що уламки розбилися і допомогли зсуву «текти» немов рідина.
Хоча досі незрозуміло, що саме викликало зсув, однією з найімовірніших причин є те, що він був викликаний падінням астероїда, яке сформувало кратер Тихо. Під час удару незліченна кількість каменів була викинута назовні, а потім знову впала на Місяць, сформувавши невеликі вторинні кратери. Вони розходяться від Тихо світлими променями. Деякі з них тягнуться в напрямку Південного масиву.
Вченими було висловлено припущення, що частина матеріалу, викинутого при утворенні Тихо, могла вдарити по Південному масиву. Це могло викликати зсув, який в кінцевому підсумку і сформував Light Mantle.
За матеріалами Phys.org
