«Сузір’я» — це новий фантастичний серіал, показ якого відбувається прямо зараз на стрімінговому сервісі Apple TV+. Спершу йдеться про експеримент на Міжнародній космічній станції. Проте згодом в історії з’являються містичні та достатньо сумнівні з погляду науки й украй тривожні речі. Ми подивились перші п’ять серій та готові поділитися оглядом із фанатами наукової фантастики.
Серіал «Сузір’я»
21 лютого 2024 року на стрімінговому сервісі Apple TV+ стартував показ фантастичного серіалу «Сузір’я». Серії виходять щотижня і загалом їх має бути 8, тож поки що однозначно сказати, куди автори виведуть сюжет у фіналі, неможливо.
Серіал має доволі цікавий акторський склад: головна роль дісталася шведській акторці Нумі Рапас («Сім сестер», «Чорний краб»), а науковця NASA втілив Джонатан Бенкс, відомий за участю у серіалі «Пуститися берега».
Проте історія доволі цікава і стосується космосу, тож для тих, хто вагається чи вартий серіал перегляду, ми розповімо, що там відбувається і проаналізуємо його з погляду науки.
Події розгортаються на Міжнародній космічній станції. Загалом вона показана дуже реалістично, як і виходи у відкритий космос, і космічний корабель «Союз», і те, як відбувається його повернення на Землю. Зокрема, в одному з епізодів розповідається, що просто відстикуватися та зійти з орбіти він не може, для маневрів необхідні параметри входу в атмосферу, які весь час змінюються.
Щоправда, одразу впадає в око, що на станції перебуває п’ятеро астронавтів. Зараз таке фактично неможливо, бо екіпажі прибувають або на тримісних «Союзах», або на чотиримісних Dragon. Проте це — лише дрібниці у порівнянні з тим, що відбувається далі.
Дивні речі
А показують там справді дивні речі. Починається все достатньо буденно — з фізичного експерименту, який астронавти виконують на прохання науковців. Нічого незвичного в цьому немає, на МКС це справді рутинна робота. Однак на момент проведення досліду у станцію щось врізається. Звичайно, таких збігів не буває, тим більше, що невдовзі головна героїня, астронавтка Йоханна Еріксон, встановлює, що МКС пошкодило тіло жінки у радянському космічному скафандрі.
Проте відверта чортівня на екрані тільки починається і не закінчується навіть тоді, коли у другій серії усі члени екіпажу опиняються на Землі. Бо появи привидів, провали в пам’яті й дивні збіги та невідповідності ідуть нескінченною вервечкою.
У серіалі все це пояснюється несистематично і плутано, але розібрати події на складові цілком можливо. Перше — це різноманітні теорії змови. Зокрема, тема радянських космонавтів, які загинули на орбіті й були постфактум викреслені з усіх документів, використовується на повну, хоча прямо про це автори серіалу не говорять. Також фігурують розповіді, що чим вище підіймаєшся над Землею, тим більше дивних речей навколо відбувається, записи-привиди, коли нібито радисти у шумі перешкод чують осмислені слова, і, звичайно ж, те, що астронавти щось надзвичайне бачили на орбіті.
Маргінальна наука
Другий елемент, на якому базується розповідь у серіалі «Сузір’я», — теорії різного ступеня науковості. Усі вони так чи інакше витікають з принципу невизначеності Гейзенберга. Він говорить про те, що стан елементарної частинки визначається в той момент, коли дослідники його визначають. З цього витікає кілька цікавих гіпотез.
Перша з них — квантова заплутаність. Це цілком реальне явище: якщо ми візьмемо якусь частинку в невизначеному стані й розділимо її на дві, а потім визначимо характеристику однієї з них, то у другої вона визначиться в ту саму мить, в яку це відбулося з першою.
При цьому стан другої частинки повністю визначатиметься станом першої. Квантова заплутаність — цілком собі доведене явище, але чи може вона проявляти себе у спосіб, показаний в серіалі, чи взагалі якось суттєво впливати на процеси у макросвіті, вчені наразі не впевнені.
Друга теорія, яка стосується принципу невизначеності Гейзенберга, — багатосвітова інтерпретація квантової механіки авторства Г’ю Еверетта. Прямо про неї у серіалі досі не говорили, проте натякали достатньо прозоро.
Ця теорія говорить, що в момент визначення квантового стану будь-якої частинки реалізується не один випадковий, а одразу всі можливі варіанти подій. Тільки кожен із них потрапляє у свій окремий Всесвіт. Таким чином наша реальність весь час розгалужується й існує нескінченна кількість її варіацій.
Теорія ця дуже популярна у любителів містики та фантастики, а ось вчені ставляться до неї як до маргінальної. Річ у тім, що вона не відповідає одному з головних правил побудови науки — критерію спростовуваності Поппера.
Усяка наукова теорія повинна передбачати можливість такого експерименту, один із результатів якого однозначно свідчитиме про те, що вона не правильна. А у випадку багатосвітової інтерпретації квантової механіки ми цього зробити принципово не можемо.
Крім того, у серіалі висловлюється ідея, що різні люди можуть бачити різні речі навіть у вже оброблених даних експерименту, і це пояснюється не їхнім психологічним станом, а тим, що світ справді різний, залежно від того, хто на нього «дивиться».
Наука цей принцип взагалі відкидає. Пізнаваність світу базується на повторюваності результатів. Тому в ситуації, коли одна людина бачить інтерференційну картину, а інша — ні, варто згадувати не про фізику, а про психіатрію.
А от у серіалі всі ці речі стають реальними. Чи нереальними. Бо навіть самі герої так і не змогли відповісти собі, чи дійсно усі дивні речі навколо відбулися, чи це так їхня психіка реагує на травматичні події й нестачу кисню. Та хай там як, а події навколо чим далі, тим більше починають нагадувати жахливий сон.
Політична складова серіалу
«Сузір’я» має ще один аспект, про який не можна не згадати, — політичний. І він там не менш неоднозначний, ніж науковий. З одного боку, головна героїня Йоханна Еріксон — астронавтка не NASA, а саме Європейської космічної агенції. І це досить рідкісний випадок, коли у серіалі про космос представники цієї організації відіграють ключову роль, а не посунуті на другий план.
У серіалі хоча і відчувається, що ESA багато в чому залежить від «старших партнерів» (NASA та «Роскосмосу»), все ж і сама по собі — цілком серйозна організація, про що теж згадують нечасто.
Ще цікавіше те, що головна героїня — шведка, адже зазвичай представниками ESA у фільмах виступають німці, французи чи італійці, ніби інші країни не є учасниками цієї організації. У серіалі навіть звучить шведська мова і відіграє певну роль.
З іншого боку, не можна не помітити, що у «Сузір’ї» ESA продовжує активно співпрацювати з росією і не бачить у цьому жодних проблем.
Астронавти у серіалі не просто вимушено ділять простір МКС із представниками країни-агресорки, як це відбувається в реальності, вони — фактично один з ними екіпаж і навіть друзі. Та й загалом «Роскосмос» у серіалі здається цілком пристойною організацією. Якщо його і показують з якогось негарного боку, то й NASA — з не набагато кращого.
Проте в цілому серіал все ж можна дивитися. Напружують у ньому не стільки «хороші росіяни», скільки саме атмосфера містики та горору. Хоча, можливо, багато кому саме це і сподобається.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
