Коли ми говоримо про «космічні технології», то зазвичай маємо на увазі ультрасучасні пристрої захмарної вартості. Але це не зовсім так. Багато гаджетів, які давно стали для нас буденними, з’явилися на світ саме завдяки досягненням космічної ери. З цього матеріалу ви дізнаєтеся про п’ять інновацій, що давно увійшли в наш повсякденний побут, за які варто подякувати NASA.
Бездротові навушники
У 1961 році під час приводнення космічного корабля Liberty Bell 7, стався передчасний відстріл люка. Всередину капсули потрапила вода, через що астронавт Гас Гріссом втратив радіозв’язок із рятувальниками та ледь не потонув.
Щоб уникнути повторення подібних інцидентів, NASA почала розробку більш компактних і автономних пристроїв, що дають змогу екіпажу завжди перебувати на зв’язку. За основу взяли нову гарнітуру, що призначалася для пілотів комерційних авіалайнерів.
Фахівцям NASA вдалося вирішити проблему. Незабаром астронавти отримали мобільні системи зв’язку, які з успіхом використовувалися в наступних космічних місіях (зокрема під час польотів на Місяць). Але на цьому історія не завершилася. Технологія була вдосконалена та згодом потрапила на цивільний ринок, здійснивши стрімку еволюцію від радіотелефонів до бездротових навушників і сучасних смартфонів.
Датчики тиску в шинах
Шини, що так невчасно спустилися, зіпсували настрій не одному поколінню водіїв. Але завдяки впровадженню датчиків тиску, ризик раптового виникнення подібної ситуації помітно зменшився. За це нам слід подякувати програмі Space Shuttle.
Посадка завжди була одним із найнебезпечніших елементів місій космічних шаттлів. Особливо багато залежало від стану коліс. Проблема полягала в тому, що в ранні дні програми не існувало надійного способу точно виміряти тиск у шинах під час польоту. Розглянувши всі наявні варіанти, NASA обрала пропозицію компанії, яка запропонувала перспективну технологію створення датчика контролю тиску. Її суть полягала в перетворенні тиску в електричний опір. Відстежуючи його зміну, інженери могли отримувати дані про стан коліс шаттла в режимі реального часу.
Після успішних випробувань, вони були оснащені датчиками тиску. А потім технологія була адаптована для потреб автоіндустрії.
Подушки та спортивне спорядження
Наприкінці 1960-х NASA сформувала спеціальну дослідницьку групу. Її метою було створення нового сидіння для авіалайнерів, яке забезпечило б ефективніший захист пасажирів від вібрацій і навантажень, що виникають під час надзвичайних ситуацій. Результатом цих пошуків стала поява нового полімерного матеріалу, що отримав назву Memory Foam (піна з пам’яттю форми). Він мав як високі енергопоглинаючі характеристики, так і ефект пам’яті.
Спочатку Memory Foam використовували виключно в авіаіндустрії, для поліпшення комфорту пасажирів. Потім виробники пристосували цю ідею для масового ринку й почали виробляти матраци, заповнені таким матеріалом.
Згодом новий матеріал знайшов широке застосування в інших сферах діяльності, наприклад, медицині та автомобільній промисловості. Так, його почали активно використовувати для створення сидінь автогонщиків, допомагаючи знизити навантаження, які вони отримують під час заїздів, і зменшуючи ризик виникнення серйозних травм унаслідок аварій. Іншою сферою застосування стало захисне спорядження. З Memory Foam почали виготовляти захисні накладки, наколінники та шоломи, які використовують у таких видах спорту, як хокей, футбол і бейсбол.
Безконтактні термометри
При слові термометр у багатьох із вас, напевно, виникає образ класичних ртутних градусників, які використовували як удома, так і лікарі в поліклініках протягом багатьох десятиліть. Але зараз вони активно відходять у минуле і замінюються інфрачервоними термометрами, що дають змогу не тільки значно прискорити процес вимірювання температури, а й робити це без безпосереднього контакту з людиною.
Але мало хто замислюється над тим, що безконтактні термометри засновані на технології, спочатку розробленій для потреб NASA. Зрозуміло, тоді вона призначалася не для вимірювання температури людського тіла, а для аналізу інфрачервоного випромінювання далеких зір і планет Сонячної системи. Але, як і у випадку з усіма іншими прикладами, з часом ця технологія знайшла нове застосування в медицині, на яке навряд чи розраховували її творці.
Цифрові камери
Перші експерименти зі створення безплівкових фотоапаратів почалися ще в 1970-х роках. А в 1980-х NASA вже досить активно застосовувала технологію цифрового знімкування. Однак ПЗЗ-матриці, що використовувалися в камерах того часу, чимало коштували й були занадто складними, щоб знайти масове застосування на цивільному ринку.
Перелом стався 1993 року, коли очолювана Еріком Фоссумом (Eric Fossum) команда інженерів з JPL розробила новий тип активного сенсора зображення, створеного на основі технології КМОН (комплементарна структура метал-оксид-напівпровідник). Він був дешевшим, компактнішим і споживав набагато менше енергії, ніж традиційні ПЗЗ-матриці.
Спочатку новинка не отримала належної уваги, але все змінилося після буму мобільного зв’язку. КМОН-сенсори дозволили виробникам встановлювати цифрові камери в телефони. Вони також знайшли широке застосування у факсах, вебкамерах, камерах відеоспостереження, GoPro-камерах та інших подібних гаджетах. Тож щоразу, роблячи селфі, ми в прямому сенсі слова, користуємося технологією, яка з’явилася на світ завдяки розробкам NASA.
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
