18 лютого 1930 року астроном Клайд Томбо відкрив Плутон. Протягом багатьох років він залишався для нас тьмяною цяткою на знімках телескопів. Ми могли лише гадати, що ж насправді являє собою цей далекий і холодний світ.
Усе змінилося після того, як у 2015 році Плутон відвідав апарат New Horizons. Передані ним знімки продемонстрували об’єкт, абсолютно несхожий на те, що очікували побачити вчені: світ із блакитним небом, крижаними горами, метановим снігом і, звичайно ж, знаменитим серцем.
З нагоди 95-річчя відкриття Плутона редакція Universe Space Tech зібрала добірку з його найкращих знімків. Вони наочно демонструють його красу і змушують ще раз замислитися над тим, чи не помилилися астрономи, виключивши Плутон із кола планет.
Плутон у природних кольорах
Якби ми могли вирушити в подорож до Плутона, то нашим очам відкрилася б така картина. Саме такий вигляд колишня дев’ята планета має в природних кольорах. Дистанція знімкування склала 35 тисяч км. Це можна порівняти з висотою орбіти геостаціонарних супутників.
Серце Плутона
Найвідомішим об’єктом на Плутоні є знамените «серце» — регіон характерної форми, що отримав назву область Томбо. Його західна частина, відома як Рівнина Супутника, є однією з найдивовижніших формацій у всій Сонячній системі. Це гладка й практично позбавлена кратерів рівнина діаметром 1500 км, покрита азотним льодом. Передбачається, що весь цей регіон являє собою гігантську вирву, яка згодом заповнилася азотом.
«Узбережжя» Плутона
Цей знімок демонструє своєрідне «узбережжя» — кордон між Рівниною Супутника (праворуч) і навколишніми більш давніми горами (ліворуч), що складаються з водяного льоду. Час від часу від них відриваються крижані блоки, які, немов айсберги, потім починають дрейфувати безкрайнім азотним морем.
«Зміїна шкіра» Плутона
Рівнина Супутника — далеко не єдина геологічна пам’ятка Плутона. На його поверхні також є ділянки, вкриті зазубреними утвореннями, зовні схожими на голки. Їхня висота може сягати 500 метрів і зазвичай вони розташовані рядами з інтервалом у 3 – 5 км. Астрономи образно порівнюють такі регіони зі зміїною шкірою.
Метановий сніг і органіка
Як і на Землі, на вершині деяких гір і кратерів Плутона теж знаходяться снігові шапки. Тільки вони складаються не з льоду, а з вимерзлого з атмосфери метану. Своєю чергою, на дні кратерів немає снігу. Вони покриті сумішшю складних органічних молекул під назвою толіни.
Блакитне небо Плутона
Попри те, що атмосфера Плутона вкрай розріджена, вона має складну структуру і складається з безлічі шарів вуглеводневої димки, яка має блакитний колір. Її можна побачити на знімку New Horizons, зробленому в той момент, коли карликова планета закрила собою Сонце. Отже, Плутон — друге тіло Сонячної системи після Землі, що має блакитне небо.
Досвітній туман на Плутоні
Як і на Землі, на Плутоні буває досвітній туман. Його можна побачити на знімку, зробленому New Horizons з відстані 18 тисяч км, який демонструє межу між денним і нічним боком карликової планети.
Плутон і Харон
Плутон має досить численне сімейство супутників. Найбільшим із них є Харон, чий діаметр лише вдвічі, а маса у вісім разів менша, ніж у Плутона. Через це їхній центр мас розташований поза Плутоном. Карликова планета та її компаньйон обертаються навколо спільного центру тяжіння і завжди повернені один до одного однією й тією ж стороною. За часів, коли Плутон ще вважався планетою, деякі астрономи пропонували розглядати цю пару як подвійну планетну систему.
Загиблий океан Харона
Якщо поглянути на портрет Харона, то можна звернути увагу на систему гігантських розломів, що оточує його по екватору. Астрономи вважають, що вони утворилися після того, як підповерхневий океан супутника замерз. Вода перетворилася на лід, це призвело до розширення надр і кора Харона тріснула.
