IC 418, або ж Спірограф — це планетарна туманність, оболонка, що залишилася після перетворення зорі на білий карлик. Науковці дослідили її та дізналися, чим вона була до того, як набула сучасного вигляду.
Туманність Спірограф
У журналі The Astrophysical Journal Letters опубліковане дослідження туманності IC 418, також відомої як Спірограф. Науковці провели її спектрометрію та з’ясували, з якою швидкістю вона розширюється. Виконала його група астрономів під керівництвом Альберта А. Зейлстри з Манчестерського університету (Велика Британія), що дало більше інформації про еволюційний стан цієї туманності.
Спірограф являє собою планетарну туманність. Тобто це залишки оболонок зорі, яка колись пережила стадію червоного гіганта, скинула їх та стала червоним карликом. Розташована вона на відстані 4400 світлових років від нас у сузір’ї Зайця. Температура центральної зорі все ще дуже висока і становить 37 000 К.
Згідно з попередніми дослідженнями, ця планетарна туманність розширюється вже близько 1200 років, тож належить до числа наймолодших. Натомість нові дані дали змогу простежити події, що відбувалися з нею протягом останніх 130 років.
Незвична зоря
Цікавим у туманності Спірограф є те, що вона багата на вуглець: її центральне світило еволюціонувало з вуглецевої зорі A, яка перебувала на асимптотичній гілці гігантів. Маса білого карлика нині становить 0,57 сонячної, тоді як масу його попередниці оцінюють у 1,25–1,55 сонячної.
Дослідження показало вікове, лінійне зростання сили ліній випромінювання кисню відносно ліній бета-водню впродовж останніх 130 років. Це зростання у 2,5 раза виявилося наслідком підвищення температури центральної зорі.
Особливо цікаво це з огляду на те, що зоря, яка породила туманність, була вуглецевою. Їхня еволюція після переходу до стадії білого карлика й досі залишається маловивченою.
За матеріалами phys.org
