Науковці встановили, що коли від Місяця відділяється якийсь чималий шматок, то, з великою ймовірністю, він не сильно віддаляється від Землі. Отже, наш супутник постійно породжує свої маленькі копії.
Уламки Місяця
Команда науковців під керівництвом Роберта Джедіка з Гавайського університету нещодавно опублікувала статтю, присвячену аналізу гравітаційно пов’язаних із Землею об’єктів — різноманітних астероїдів, які ніколи не віддаляються від нашої планети дуже сильно.
Вважається, що Місяць утворився близько 4,5 млрд років тому в результаті зіткнення із Землею великого небесного тіла, що називається Тея. Тоді викинуті в космос уламки зібралися разом і утворили на достатньо невеликій відстані наш супутник. Відтоді він постійно віддаляється від нас, і зараз середня відстань до нього складає 384 тис. км.
І увесь цей час Місяць зазнає зіткнень з іншими небесними тілами. Іноді вони мають настільки велику потужність, що від нашого супутника відколюються й летять у космос шматки розміром в десятки й сотні метрів.
Нещодавні дослідження показали, що астероїд Камоалева діаметром 50 м є шматком місячного базальту. Імовірно, він був викинутий в космос від 1 до 10 млн років тому під час утворення кратера Джордано Бруно. Також відомо, що спектри навколоземних астероїдів 2020 CD3 та 2024 PT5 надзвичайно схожі на спектри Місяця.
Більшість навколоземних астероїдів — шматки Місяця?
Усе це й спонукало дослідників уважніше вивчити гравітаційно зв’язані із Землею тіла. Насправді це достатньо розмите поняття. До нього входять і справжні мінімісяці, і квазісупутники, що насправді обертаються навколо Сонця, але регулярно наближаються до Землі, та багато інших об’єктів.
Традиційно вважалося, що більшість із цих тіл — це астероїди, що залетіли до нас з Головного поясу. Однак нове дослідження кидає цим твердженням виклик. Згідно з ним, усе, що відколюється від Місяця, продовжує літати не далі як у трьох радіусах «пагорба Землі» від нас. Останнім терміном позначають зону, де земна гравітація переважає сонячну.
Звичайно, що зрештою якась частина всіх цих тіл таки губиться десь у космосі. Однак вони все ж залишаються поруч із Землею впродовж мільйонів років.
За матеріалами phys.org
