Масив радіоантен ALMA та космічний телескоп James Webb допомогли вченим виявити у подвійній системі WL20 дивовижну структуру. Вона являє собою пару газопилових дисків, зорієнтованих в одній площині.
Несподіване відкриття астрономів
Більша частина Всесвіту невидима для людського ока. Те, з чого потім утворяться зорі можна побачити лише у хвилях, які розташовані за межами видимого спектра. Нещодавно астрономи за допомогою двох дуже різних і дуже потужних телескопів відкрили подвійні диски й паралельні струмені, що вивергаються з молодих зір у кратних зоряних системах.
Це відкриття було несподіваним і безпрецедентним, враховуючи вік, розмір і хімічний склад зір, дисків і джетів. Їхнє розташування у відомій, добре вивченій частині Всесвіту додає хвилювання.
Для цього дослідження були об’єднані спостереження з Великої міліметрової / субміліметрової решітки (ALMA) Національної радіоастрономічної обсерваторії (NRAO) в Атакамі Національного наукового фонду США (NSF) та Середньоінфрачервоного інструменту (MIRI) космічного телескопа імені Джеймса Вебба (JWST) NASA.
Паралельні диски
ALMA і MIRI від JWST спостерігають дуже різні частини електромагнітного спектра. Їхнє спільне використання дозволило астрономам виявити цих близнюків, прихованих у радіо- та інфрачервоному діапазонах, у зоряній системі WL20, розташованій у сусідньому комплексі молекулярних хмар Ро Змієносця, що перебуває на відстані понад 390 світлових років від Землі.
«Те, що ми виявили, було абсолютно неймовірним, — ділиться астрономка Мері Барсоні. — Ми знали про зоряну систему WL20 вже давно. Але нашу увагу привернуло те, що одне зі світил у системі виявилося набагато молодшим за решту. Використовуючи MIRI та ALMA разом, ми побачили, що ця одна зоря була насправді двома, розташованими поруч. Кожна з них була оточена диском, і кожен диск випромінював струмені паралельно іншому».
ALMA виявив диски, а MIRI — реактивні струмені. Співавтор Валентин Ж.М. Ле Гуеллек із NASA-ARC знайшов і зменшив архівні дані ALMA, щоб виявити склад дисків, а Лукаш Тихонець із Лейденської обсерваторії надав зображення з високою роздільною здатністю, показавши їхню масивність. Виявилося, що їхній розмір приблизно в 100 разів перевищує відстань між Землею і Сонцем. Інший співавтор, Мартін Л. ван Гелдер (Martijn L. van Gelder), надав ресурси для обробки даних, зібраних MIRI, що дозволило виявити хімічний склад струменів.
За матеріалами phys.org
