Вчені виявили, що зорі, які розташовані всередині скупчень, але перебувають за межами галактик, залишаються такими самими вже мільярди років. Внутрішньокластерне світло породжують зорі, що, можливо, ніколи не належали жодній галактиці.
Звідки походить внутрішньокластерне світло
Зоряні та галактичні скупчення також називають кластерами. Відомо про існування у них світла, яке виникає між окремими галактиками. Першим його відкрив астроном Фріц Цвіккі 1951 року. Тоді він спостерігав його у скупченні Волосся Вероніки.
Це відносно невелике скупчення, яке містить усього близько 1000 галактик. Воно розташоване на відстані 330 млн св. років від нас, тобто є одним із найближчих до Чумацького Шляху. Пізніше вчені виявили внутрішньокластерне світло і в інших зоряних скупчень та з’ясували, що джерелом його є зорі, які не належать жодній із галактик, а розташовуються між ними.
Однак досліджувати внутрішньокластерне світло виявилося складно, адже воно у 10 тис. разів тьмяніше, ніж нічне небо, коли його спостерігають із Землі. Тому робити це можна тільки за допомогою космічних телескопів.
І найголовніше з питань, які досі лишалися нерозв’язаними: чи були колись зорі, які породжують це світіння, частиною галактик, чи вони насправді утворилися ізольовано і завжди існували окремо від них.
Дослідження телескопа Hubble
Для того, аби розв’язати це питання, вчені з університету Йонсей у Південній Кореї звернулися до космічного телескопа Hubble. За його допомогою вони дослідили в інфрачервоному світлі 10 скупчень, які перебувають на відстанях до 10 млрд св. років.
Згідно з результатами дослідження, вчені практично виключили сценарій, відповідно до якого за внутрішньокластерне світло відповідають зорі, які спочатку народилися в галактиках, а потім були викинуті з них внаслідок якихось процесів, наприклад, злиття.
У скупченнях, які перебувають на різній відстані від нас, спостерігається внутрішньокластерне світло однакової інтенсивності. Це означає, що кількість зір за межами галактик у них однакова і розташовані вони усюди рівномірно. Але оскільки їхній вік різниться, то еволюція деяких з них мала б зайти далі, ніж в інших.
Крім того, вік зір, який змогли визначити за спектром, занадто малий для того, аби вони встигли виникнути в галактиках і бути викинутими з них.
За матеріалами Рhys.org
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
