Аміак допоміг зрозуміти механізми утворення гігантських зір

Американські радіоастрономи відкрили навколо зорі HW2 у сузір’ї Цефея диск, що містить велику кількість аміаку. Це дуже молоде і масивне світило, тож дослідження показують, як насправді можуть утворюватися такі великі об’єкти.

Газопиловий диск навколо HW2
Газопиловий диск навколо HW2. Джерело: NSF / AUI / NSF NRAO / B. Saxton

Аміак біля новонародженої зорі

Нещодавно в журнал Astronomy & Astrophysics було прийняте до публікації дослідження, в якому астрономи вивчили диск навколо масивної зорі, що містить аміак. Встановити його наявність науковцям допоміг Великий масив антен Національної радіоастрономічної обсерваторії США.

Об’єктом дослідження стала зоря HW2, розташована в області зореутворення Цефей А на відстані 2300 світлових років від Землі. У подібних регіонах новонароджені світила та газ перебувають у хаотичній взаємодії. Тож, відстежуючи саме аміак за допомогою спектрометрії, дослідникам вдалося виділити ту його частину, що безпосередньо пов’язана із цією зорею.

Космос для кожного

Магазин від Universe Space Tech

Шкарпетки Космічна Капібара – Маленькі Капі

До товару

Виявилося, що цей аміак утворює навколо зорі HW2, яка у багато разів масивніша за Сонце, велетенський диск діаметром від 200 до 700 а.о. Для порівняння, у Сонячній системі орбіта Нептуна віддалена від Сонця лише на 40 а.о.

Роль дисків у формуванні масивних зір

Також науковцям вдалося визначити, що речовина в диску одночасно рухається по колу і падає на зорю. Зрештою, вона збільшує масу HW2 на дві тисячних сонячної за рік. І насправді це дуже багато. Це найбільший результат для всіх протопланетних дисків навколо молодих зір, що відомі вченим.

Цей процес продовжується навіть після того, як маса HW2 в 16 разів перевищила сонячну. І цей результат надзвичайно важливий для науки. Річ у тім, що вже багато років астрономи сперечаються, чи утворюються масивні зорі, що потім загинуть у вибуху наднової так само, як їхні менші родичі, які, пройшовши стадію червоного гіганта, перетворюються на білі карлики, чи мають якийсь власний механізм формування.

Нове дослідження свідчить, що механізм утворення у них один і той самий — акреційні диски, причому ці утворення можуть бути складнішими, ніж вважалося досі. У тієї ж HW2 диск є асиметричним, що добре пояснює, звідки беруться потоки речовини, що часто відлітають геть від молодих зір.

За матеріалами phys.org

Новини інших медіа
Blue Origin переносить старт New Glenn до січня 2027 року
Через 42 роки пошуків знайшли свідчення надрідкісного розпаду частинки
2026 може виявитися другим найспекотнішим роком за всю історію спостережень
Кварк-глюонна плазма. Науковці досліджують першу рідину у Всесвіті
Якими могли бути маси пар надмасивних чорних дір у ранньому Всесвіті
Новий супутник Землі помітили не одразу
На ранніх етапах свого існування Земля могла бути схожою на гарбуз
Авіація майбутнього: NASA презентувала таємничий літак X-70 Fractal
Знайдений спосіб обійти заборону на подорожі в минуле
Дані нового експерименту: за певних умов мікроби можуть захопити Марс