Переважну більшість відомих нам екзопланет знайшли двома способами: транзитним і шляхом вимірювання коливань радіальної швидкості зірок. Однак жоден із них не гарантує 100% виявлення світів у інших зоряних системах. Тому чимало астрономів розробляють додаткові методики пошуку подібних об’єктів, що дозволять домогтися більшої ефективності.
Команда австралійських дослідників вирішила зробити ставку на радіовипромінювання. Відомо, що планети Сонячної системи, які мають магнітні поля, взаємодіочи з сонячним вітром, випускають потужні радіохвилі. Особливо яскраво цей ефект спостерігається у випадку з Юпітером. Це пов’язано з тим, що його вулканічний супутник Іо викидає в космос велику кількість часток, які викликають надзвичайно інтенсивні полярні сяйва, що є джерелом характерних радіосигналів.
Використовуючи нідерландський радіотелескоп LOFAR, вчені дослідили популяцію червоних карликів і виявили 19 зірок, які є джерелом радіосплесків. Більшість із них являють собою активні світила, і це дозволяє пояснити природу зареєстрованих сигналів. Однак чотири червоних карлики вже пройшли фазу основної активності й демонструють значно спокійнішу поведінку.
У пошуках пояснення природи знайдених сигналів астрономи розробили модель радіовипромінювання зірок, узявши за основу збільшену версію системи «Юпітер-Іо», яка найкраще відповідає результатам спостережень. Дослідники підкреслюють, що поки зарано казати про повну впевненість у тому, що джерелом цих сигналів є невидимі супутники, які обертаються навколо червоних карликів — для цього будуть потрібні додаткові спостереження. Але вчені сподіваються, що розроблений ними спосіб надалі можна буде використовувати для пошуку екзопланет.
За матеріалами: https://phys.org
