Існує думка, що космічні дослідження мало пов’язані з реальним життям. Мовляв, країни витрачають мільярди доларів на безглузді пошуки мікробів на Марсі, у той час як мали би перейматися насамперед земними проблемами. Але це не так. Космос давно став невіддільною частиною нашого життя. Йдеться навіть не про технології, що працюють завдяки супутникам (на кшталт того ж GPS або глобальних прогнозів погоди), а про зовсім звичайні речі, які ми вже давно сприймаємо як даність. І автомобілі не є винятком. У цьому матеріалі ми розповімо про п’ять автоінновацій, що з’явилися на світ завдяки NASA.
Зручні сидіння
Завдяки космічним дослідженням багато водіїв отримали у своє розпорядження комфортабельніші сидіння.
Ще на зорі космічної ери NASA почала збирати інформацію про те, яка ж поза є найзручнішою для людського тіла в умовах невагомості. Ці дані потім активно використовувалися під час створення орбітальної техніки наступного покоління — від робочих зон Міжнародної космічної станції до інтер’єру нового корабля Orion.
Але справа не обмежилася лише цим. На початку 2000-х Nissan Motor Company вирішила використати результати досліджень NASA для розробки конструкції нового автомобільного сидіння. Навряд чи варто пояснювати, наскільки важливим для водія (як, утім, і для пасажирів) є цей предмет. Особливо в ситуаціях, коли доводиться керувати транспортом упродовж тривалого часу, не маючи можливості зробити перерву та залишити місце.
Після багаторічних досліджень і успішних тестів у 2013 році компанія Nissan представила п’яте покоління моделі Atima, оснащене сидіннями, створеними за стандартами NASA. Зараз подібні крісла встановлюються й на інших моделях автовиробника.
Датчики тиску в шинах
Раптово пошкоджені на дорогах шини зіпсували настрій не одному поколінню водіїв. Але після впровадження датчиків тиску ризик виникнення подібної ситуації помітно зменшився. За це варто дякувати програмі Space Shuttle.
Посадка завжди була одним із найнебезпечніших етапів місій «космічних човників». Надзвичайно багато залежало від стану коліс. Проте на початку програми не існувало надійного способу точно виміряти тиск у шинах шатла під час польоту. Розглянувши всі наявні варіанти, NASA вибрала пропозицію компанії, яка розробляла перспективну технологію створення датчика контролю тиску. Її суть полягала у перетворенні механічного навантаження на електричний опір. Відстежуючи його зміну, інженери могли отримувати дані про стан коліс «човника» в режимі реального часу.
Після успішних випробувань шатли отримали датчики тиску. Згодом технологія була адаптована для потреб автоіндустрії. Зараз американське законодавство вимагає обов’язкової наявності датчика тиску на кожній автомобільній шині.
Технології відновлення двигунів
Як відомо, зношування механічних компонентів двигунів відбувається через тертя. Це характерно для будь-яких силових агрегатів — як на космічних кораблях, так і на автомобілях. Щоб його зменшити, зазвичай використовується мастило. Але воно не усуває самі пошкодження, а лише сповільнює процес їхньої появи.
Намагаючись розв’язати цю проблему, NASA зацікавилася перспективними матеріалами, які змогли би відновлювати пошкоджені деталі двигунів без їхньої заміни. Тому аерокосмічна адміністрація вирішила профінансувати дослідження задля досягнення цієї мети за допомогою нанотехнологій.
Ідея полягала в тому, щоб застосувати наявне рідке мастило для доставки наночастинок у точку тертя, де вони б заповнювали крихітні тріщинки й протерті місця. Таким шляхом NASA змогла би вирішити відразу дві задачі: відремонтувати пошкоджені деталі та продовжити загальний термін служби системи. Дослідження показали, що найкращих результатів можна досягти, використовуючи певний тип керамічного матеріалу.
За іронією долі, наступні випробування показали, що запропонована технологія не буде достатньо ефективною в умовах космічного польоту. Проте вона знайшла застосування в автосекторі. Сьогодні десятки тисяч легкових і вантажних автомобілів використовують її для підтримки деталей двигуна в задовільному стані.
Захист гонщиків
Під час перегонів пілотам спортивних серій на кшталт NASCAR у прямому сенсі слова доводиться попітніти. Адже температура всередині кокпіта гоночного автомобіля може сягати 80°C.
І знову на допомогу прийшли технології, створені для програми Space Shuttle. Взявши за основу матеріали, що використовувалися для захисту крилатих кораблів під час їхнього входу в атмосферу (на цьому етапі температура може сягати 1700°C), автовиробники розробили покриття, що захищає гонщиків від перегріву.
Ще одна неприємна річ, яка супроводжує робочі будні спортивного пілота — вихлопні гази, що потрапляють у кокпіт. І тут укотре не обійшлося без спадщини NASA. Інженери адаптували технологію космічних фільтрів, створивши систему очищення, що забезпечує кермувальника свіжим повітрям під час перегонів.
Автономна навігація
Хоча безпілотні автомобілі наразі перебувають на стадії тестування, але сама технологія автономного водіння вже не здається чимось фантастичним. І, як у випадку з усіма вищезгаданими прикладами, вона пов’язана з космосом, а точніше — з міжпланетними перельотами. Адже апарат, який здійснює посадку на Марс, або ровер, що пересувається марсіанською поверхнею, розташовані на відстані кількох світлових хвилин від нашої планети. Вони не можуть собі дозволити розкіш дочекатися команди оператора з Землі. Тому космічній техніці доводиться самостійно аналізувати місцевість, визначати потенційно небезпечні ділянки й за потреби змінювати маршрут.
Ці технології лягли в основу сучасних безпілотних автомобілів. Лазери, що використовуються для вимірювання відстаней, системи розпізнавання образів і штучний інтелект — усе це було б абсолютно неможливим без попереднього досвіду космічних досліджень.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine
