Початок сезону зорепадів: все про подвійний метеорний потік δ-Акварид

Прийнято вважати, що літній сезон «падаючих зірок» припадає на серпень. Але це не зовсім так: уже з середини липня в наших широтах можна спостерігати досить активний потік δ-Акварид, які до того ж мають дві «гілки» — північну та південну. Максимум останньої очікується 27 липня, під час нього іноді з’являється до 20 метеорів за годину. Чим же цікавий цей «подвійний потік»?

Як неважко зрозуміти з назви, радіант потоку — уявна точка на небесній сфері, звідки «розлітаються» метеори — розташований поблизу зірки δ Водолія. Метеорна активність у цій області неба в кінці липня вперше була зареєстрована 1870 року, та лише з появою фотографічних методів дослідникам вдалося виявити два радіанти δ-Акварид на відстані 15° один від одного. Пік активності трохи слабшої «північної» гілки на 3-4 дні відстає від «південної».

В кінці липня о першій годині ночі радіант Південних δ-Акварид у наших широтах підіймається досить високо над горизонтом. Нижче від нього розташована яскрава зірка Фомальгаут

Лише у 1986 році була відкрита комета Мачхолца (96P/Machholz), з якою прийнято асоціювати ці потоки. Це одна з найскладніших для спостережень короткоперіодичних комет. Кожні 5 років і 3 місяці вона повертається до Сонця, проходячи від нього на відстані 0,124 а.о. (18,5 млн км), що у 8 разів менше середнього радіусу земної орбіти. Тим не менше, мало хто з астрономів може похвалитися тим, що бачив цю «хвостату зірку» на власні очі. Переважно вона дуже слабка та знаходиться поза межами досяжності більшості візуальних інструментів, а коли врешті стає яскравою — то опиняється на небі неподалік від нашого денного світила, де помітити її можуть лише телескопи-коронографи на космічних апаратах.

Анімація, складена на основі знімків сонячного космічного телескопа SOHO,
демонструє проходження комети Мачхолца через перигелій у жовтні 2017 року

Зараз траєкторія комети Мачхолца орієнтована так, що вона не має можливості наближатися до Землі, й такою вона лишається вже мінімум 500 років. Але колись усе було по-іншому, про що й свідчить наявність пов’язаних із кометою метеорних потоків. Насправді все ще цікавіше: оскільки цих потоків два — це означає, що кометна орбіта у якийсь момент змінилася, і спричинив цю зміну саме гравітаційний вплив нашої планети. «Хвостата зірка» підійшла до неї занадто близько та здійснила в її полі тяжіння своєрідний гравіманевр, на кшталт тих, які час від часу цілеспрямовано роблять автоматичні апарати. Отже, Північні та Південні δ-Аквариди — це «пам’ять» про небесний шлях комети до та після доленосного зближення. Можна собі уявити, яким грандіозним «небесним шоу» воно супроводжувалось, і схоже, все це відбувалося вже на пам’яті людства.

16 червня 2028 року 96P/Machholz підійде до Землі найближче з моменту її відкриття (і взагалі у XXI столітті): в цей день нас буде відділяти від неї 0,32 а.о., або ж 47,8 млн км. Навіть тоді умови для її спостережень не стануть сильно сприятливими, але все ж побачити її буде легше, ніж зазвичай. Після подібних зближень астрономи очікують підвищення активності метеорних потоків, пов’язаних із кометами. Але прогнозувати такі події з великою вірогідністю фахівці наразі не наважуються. Тож продовжуємо слідкувати за δ-Акваридами — поки їх не «затьмарили» значно потужніші та набагато більш відомі серпневі Персеїди!

Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!

Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine

[ajax_load_more single_post="true" single_post_id="86092" single_post_order="previous" single_post_target="#post-wrapper" post_type="post" css_classes="alm-btn" button_label="Завантажити ще"]