У журналі AGU Advances було опубліковано статтю, присвячену стисненню Меркурія. Її автори запропонували новий спосіб для оцінки того, наскільки сильно зменшилися розміри планети.
Що спільного у свіжоспеченого пирога і Меркурія? Вони стискаються в процесі охолодження. Наявні дані свідчать, що з моменту свого утворення близько 4,5 млрд років тому Меркурій безперервно стискається в міру втрати його надрами тепла. Цей процес призводить до того, що його кора розтріскується. Зроблені космічними апаратами знімки демонструють численні розломи та складки, що покривають поверхню планети.
Вивчаючи, як розломи підняли частини поверхні Меркурія, дослідники можуть визначити, наскільки сильно він стиснувся з моменту утворення. Однак донедавна оцінки різних дослідників досить серйозно відрізнялися одна від одної. Це пов’язано з тим, що вони використовували метод, заснований на кількості розломів. У результаті залежно від використаної вибірки, оцінки стиснення Меркурія варіювалися в діапазоні від 1 до 7 км.
Щоб усунути цю невідповідність, вчені Стефан Ловелесс і Крістіан Климчак використали альтернативний метод, який не залежить від загальної кількості розломів. Замість цього вони вимірювали внесок найбільшого розлому, а потім масштабували цей ефект на всю планету для оцінки її загальної усадки.
Дослідники використовували новий підхід для аналізу трьох різних наборів даних: перший містив 5934 розломи, другий — 653 розломи, а третій — лише 100 розломів. Вони виявили, що незалежно від того, який набір даних використовувався, їхній метод оцінював усадку приблизно у 2–3,5 кілометра.
Об’єднавши свої результати з попередніми оцінками додаткової усадки, яка могла бути викликана процесами охолодження, відмінними від розломів, дослідники дійшли висновку, що з моменту утворення Меркурія радіус планети міг скоротитися загалом на 2,7–5,6 кілометра.
Нова оцінка може допомогти поглибити розуміння довгострокової теплової історії Меркурія. На думку авторів дослідження, їхню методологію також може бути використано для дослідження тектоніки інших планет Сонячної системи, наприклад Марса.
Раніше ми розповідали про результати дослідження швейцарських учених. Вони дійшли висновку, що принаймні частина розломів Меркурія може бути спричинена приливними силами Сонця.
За матеріалами Phys.org
