Атакамський космологічний телескоп завершив свою роботу. Нещодавно опублікований останній, шостий реліз його даних. І цілком можливо, що саме вони стануть ключем до розуміння розв’язання однієї з найбільших загадок сучасної науки — напруження Габбла.
Кінець Атакамського космологічного телескопа
Упродовж майже 20 років Атакамський космологічний телескоп зазирав у найвіддаленіше минуле Всесвіту, відкриваючи науковцям його таємниці. Проте тепер місія цього інструмента підійшла до завершення. Але вчені насправді радіють останньому і найбільш повному релізу його даних, опублікованому в журналі Journal of Cosmology and Astroparticle Physics, бо цілком можливо, що вони є ключем до нової сторінки у розумінні еволюції усього, що ми бачимо навколо.
Йдеться про так звану напруженість Габбла, яка полягає в тому, що значення однієї з найважливіших фізичних констант при вимірюванні різними методами дає різні результати. Мається на увазі стала Габбла — величина, яка є мірою того, як швидко розширюється наш Всесвіт.
Класичним методом її вимірювання є визначення швидкостей і відстаней до близьких до нас галактик за допомогою особливого класу зір — цефеїд, що містяться у них. Але її також можна отримати з реліктового випромінювання — світла, що доходить до нас із часів, коли Всесвіт тільки народився.
Обидва ці методи не відзначаються надзвичайною точністю, але проблема в тому, що різниця між їхніми результатами занадто велика, щоб упевнено списати її на похибку вимірювань. Це породжує численні теорії, щодо яких науковці сперичаються вже десятиліттями і які можуть допомогти точніше картографувати реліктове випромінювання та всебічно його дослідити.
Карта реліктового випромінювання
І саме для цього був створений Атакамський космологічний телескоп. Він із високою точністю визначає інтенсивність реліктового випромінювання на різних ділянках неба. Воно нерівномірне, і це свідчить про те, що навіть на перших етапах свого існування наш Всесвіт був неоднорідним, і це пов’язано з іще більшою кількістю космологічних концепцій і нерозв’язаних загадок.
Крім того, Атакамський космологічний телескоп із високою точністю вимірював поляризацію реліктового випромінювання. Це — характеристика, яка показує, як вирівняні в одній площині електромагнітні коливання. Вона може багато розповісти про те, в яких умовах утворилися фотони та що вони зустріли на своєму шляху.
Взагалі такі вимірювання вже проводилися раніше. Цим займався запущений 2009 року європейський телескоп Planck, і саме на його даних багато в чому ґрунтується сучасне розуміння напруження Габбла. Однак його дані були неповними, зокрема, він досить поверхнево вивчав поляризацію реліктового випромінювання.
Головний результат роботи Атакамського космологічного телескопа полягає в тому, що цей інструмент, який має діаметр тарілки у 6 м проти 1,5 у Planck, отримав значно точнішу картину раннього Всесвіту і водночас підтвердив його загальні висновки.
Неузгодженість справді існує, це — не артефакт, і вона саме така, як було встановлено раніше. Водночас нові дані вже дозволили спростувати близько 30 різноманітних теорій, які могли б пояснити, що ж відбувається. І це добре, бо коли їх забагато — це навіть гірше, ніж коли немає жодної.
Дослідники сподіваються, що результати роботи телескопа допоможуть надзвичайно точно побудувати картину того, що відбувалося у ранньому Всесвіті, й це, зрештою, дасть змогу подолати напруженість Габбла.
За матеріалами phys.org
