Різдвяної ночі 1955 року в надсекретному бункері Континентального командування повітряної оборони США (CONAD) задзвонив червоний телефон, призначений для особливо важливих повідомлень. Полковник Гаррі Шуп зняв слухавку. Він очікував, що на іншому кінці дроту буде голова Стратегічного командування ВПС або навіть президент Айзенгавер. Натомість із подивом почув дитячий голос, який запитав: «Це Санта-Клаус?».
Суворий полковник зглянувся на дитину та назвався Сантою. Не забарилися й інші дзвінки — згодом з’ясувалося, що в місцевій газеті опублікували оголошення з номером Санта-Клауса, який лише на одну цифру відрізнявся від номера CONAD. Зрозумівши це, Шуп наказав своїм підлеглим підігравати дітям та повідомляти, де зараз перебуває Санта. Пізніше це стало щорічною практикою, яка успішно продовжується донині.
Така офіційна версія появи NORAD Tracks Santa — проєкту, в межах якого американські ВПС «відстежують шлях Санта-Клауса» та повідомляють про його місцеперебування всім, хто хоче про це знати. Безумовно, викладена вище історія — вельми зворушлива, за її мотивами можна було би зняти фільм. Утім, на жаль, як воно зазвичай і буває, хоча деякі з описаних подій справді мали місце, багато елементів легенди дуже прикрашені. Тож саме час розповісти, як насправді зародилася знаменита традиція.
Народження легенди
Деякі витоки історії можна знайти ще у роки Другої світової. Тоді, аби підняти бойовий дух військ і настрій громадськості, американські військові випустили жартівливий різдвяний пресреліз, у якому повідомили про формування нового командування на Північному полюсі. Його командиром, звісно, призначили Санта-Клауса, у підпорядкуванні якого була маленька армія гномів.
1948 року американські ВПС знову згадали про Санту. У своєму зимовому комюніке вони заявили, що розташована на півночі мережа радарів системи раннього попередження виявила одні непізнані сани, що рухаються з вісьмома оленями на висоті 14 тис. футів за курсом 180°. Багато американських видань оцінили жарт і передрукували повідомлення. Однак це теж так і лишилося поодинокою подією, не отримавши подальшого продовження.
Через сім років у кабінеті вже згаданого полковника Шупа задзвонив телефон. І на тому кінці дроту справді була дитина. Вона побачила у магазині Sears оголошення, що пропонувало зателефонувати до Санти, та й набрала номер, переплутавши цифри.
Але на цьому реальні події починають істотно розходитися з красивою легендою, що з’явилася пізніше. По-перше, Шуп прийняв дзвінок на звичайний апарат. Так, у нього в кабінеті був і спеціальний червоний телефон. Але річ у тім, що він забезпечував зв’язок за окремою ізольованою лінією, тож на нього було фізично неможливо зателефонувати з міського номера. По-друге, дзвінок пролунав не у різдвяну ніч, а 30 листопада 1955 року. По-третє, насправді полковник не став підігравати малюкові. Якраз був розпал холодної війни, й військових хвилювали зовсім інші питання. Кажуть, що Шуп відповів щось на кшталт: «Можливо, на Північному полюсі і є хлопець на ім’я Санта-Клаус, але наразі я турбуюся зовсім не про нього», — після чого поклав слухавку. Нарешті, всупереч загальноприйнятій версії, це був єдиний подібний дзвінок того вечора. Та й не дивно, адже для того, щоб випадково зателефонувати до CONAD, потрібно було переплутати не одну, а одразу дві цифри у тому самому оголошенні.
Проте через кілька тижнів історія отримала несподіване продовження. Шуп зауважив, що його співробітники намалювали на табло для відстеження непізнаних літаків Санта-Клауса, після чого його осінило. Він порадився зі співробітником, який відповідає за зв’язки з громадськістю, і 23 грудня CONAD випустив пресреліз, де йшлося про таке:
«Санта-Клаусу був наданий безпечний прохід у США. Континентальне командування повітряної оборони відстежує його подорож з Північного полюса з ранку п’ятниці.
За даними радарів та наземних спостерігачів, Санта рухався зі швидкістю 45 вузлів на висоті 35 тис. футів і має прибути до Сполучених Штатів надвечір у суботу для свого щорічного візиту.
Підрозділи оборони США та Канади будуть спрямовувати його до переважних висотних течій, які мають подвоїти його швидкість, а також дозволять оминути штормову погоду на захід від Гудзонової затоки.
CONAD, армія, флот і військово-повітряні сили морської піхоти продовжуватимуть відстежувати й охороняти Санту та його сани під час його поїздки до США і назад від можливого нападу з боку тих, хто не вірить у Різдво.
Зазначений на табло спостережень слід Санти дуже широкий, а це свідчить, що його сани сильно завантажені іграшками та смаколиками».
Американській пресі дуже сподобався цей задум і вона охоче повідомила про те, як CONAD допомагає Санті. Звичайно, з позиції сьогодення можна сказати, що все це було не більш ніж вдалим рекламним трюком військових, що перейнялися поліпшенням своєї репутації. Та й не варто забувати, що описані події відбувалися в епоху холодної війни — тож усі чудово розуміли, ким були «невіруючі в Різдво», від яких американські ВПС захищали старого з подарунками.
Але навіть зважаючи на ці обставини, традиція швидко «пішла в народ», що більш ніж наочно демонструють подальші події. Річ у тім, що спочатку Шуп не планував повторювати акцію наступного року. Однак коли йому повідомили, що представники найбільших новинних агенцій наполегливо запитують про новий різдвяний пресреліз, продовження було неминуче.
Санта у цифровому столітті
1958 року CONAD було перетворене на Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки (NORAD). Нова структура не лише продовжила традицію попередниці, а й почала всіляко її розвивати. Різдвяні пресрелізи доповнювались різними подробицями. Наприклад, 1960 року NORAD повідомило, що сани Санти здійснили екстрену посадку на лід Гудзонової затоки, після чого пілоти бачили, як дід перебинтував ногу оленю Дансеру, а потім знову здійнявся у повітря та у супроводі винищувачів продовжив свою подорож.
У міру зростання популярності традиція почала поступово проникати в інші формати. Так, 1964 року військові відправили на американські радіостанції спеціально підготовлену вінілову платівку. На ній були записані повідомлення про останні спостереження Санти, а також різдвяна музика, частину якої виконав музичний колектив самого NORAD.
У 1970-х Санта перебрався і на телебачення. Американські ВПС зняли трихвилинний різдвяний ролик, що показує, як винищувачі вилітають на перехоплення групи невідомих літаючих об’єктів, якими, звісно, виявляються сани з оленями.
1981 року NORAD вперше запустило знамениту «гарячу телефонну лінію», куди можна було зателефонувати та дізнатися, де ж зараз перебуває Санта. На дзвінки відповідала команда волонтерів, що складалася як із військових, так і з цивільних.
Завершення холодної війни не призвело до припинення трекінга Санти. Ба більше, з розвитком цифрових технологій традиція набула великої популярності. З 1997 року про розташування головного різдвяного символу стало можливим дізнатися на спеціальному сайті. Згодом проєкт зареєстрував сторінки в соцмережах, потім на деякий час він був інтегрований у Google Earth, а далі з’явилися мобільні програми. Зростання популярності сервісу призвело і до невеличкої «війни» за право відстежувати Санту, в якій у різний час взяли участь такі компанії, як Bing, Google та Microsoft. Зрештою саме Microsoft став головним партнером програми NORAD. Утім, це не завадило Google надалі створити власну альтернативну версію трекера Санти.
Цікаво, що, попри вихід Санта-Клауса в Інтернет, «гаряча телефонна лінія» все ще лишається найважливішою частиною програми. Так, на Різдво 2018 року 1500 волонтерів відповіли майже на 100 тис. дзвінків і 12 тис. електронних листів з усього світу. Щодо онлайн-трекера NORAD, то його відвідало майже 20 млн людей. Навіть пандемія COVID-19 не стала на заваді проведенню акції — щоправда, до традиційного зображення Санти довелося додати захисну маску.
Отже, попри свій поважний вік, трекінг Санти не лише не втрачає, а й навпаки — продовжує збільшувати свою популярність. Так, можливо, все дійсно почалося як піар-проєкт американських військових, які намагалися покращити свій імідж. Але навіть якщо й так, традиція давно вже вийшла за межі своїх початкових рамок і успішно витримала перевірку як часом, так і новими технологіями. Завдяки їй напередодні свята мільйони людей у всьому світі можуть дізнатися, де ж зараз перебуває той самий бородатий старигань із мішком довгоочікуваних подарунків, і хоча б ненадовго відчути зачарування, коли здається, що цієї ночі можливо все. Мабуть, це навіть можна назвати різдвяним дивом.
Тільки найцікавіші новини та факти у нашому Telegram-каналі!
Долучайтеся: https://t.me/ustmagazine