При погляді на Місяць навіть у невеликий телескоп добре видно, що його поверхня вкрита величезною кількістю кратерів. Наша планета набагато більша за Місяць. Тож, розмірковуючи логічно, Земля має бути вкрита ще більшою кількістю вирв, ніж її супутниця. Але чому тоді ми їх не бачимо?
Відповідь на це запитання досить проста. На відміну від Місяця, Земля геологічно активна. Комбінації з ерозійних процесів і тектоніки призводять до того, що небесні шрами доволі швидко (за астрономічними масштабами) «затягуються» та стають непомітними для спостерігачів. Однак у деяких куточках нашої планети геологічні умови все ж дозволяють кратерам зберігатися протягом тривалих термінів. У цьому матеріалі ми розповімо про п’ять найвідоміших ударних формацій нашої планети, які добре збереглися. Деякі з них утворилися мільярди років тому, тоді як інші є ровесниками людства.
Кратер Вредефорт
2 млрд років тому на територію, де зараз розташована ПАР, впав астероїд, чий діаметр становив щонайменше десять, а найімовірніше й усі двадцять кілометрів. Колосальний удар призвів до утворення 300-кілометрового мультикільцевого кратера. Зіткнення справило настільки сильний вплив на навколишню місцевість, що через мільярди років його сліди все ще можна побачити з космосу.
Для кращого розуміння розмірів кратера Вредефорт зазначимо, що характерна структура на зображеному вище супутниковому знімку — це зовсім не його вал. Це залишки центрального купола вирви. Він складається з неповного кільця пагорбів діаметром 70 км. Донині Вредефорт є найбільшим підтвердженим кратером на нашій планеті.
Кратер Тенумер
Один із найкраще збережених кратерів на Землі розташований у серці пустелі Сахара. Він відомий під назвою Тенумер, але його часто також називають Марсіанським кратером. І якщо поглянути на знімки, причина цього цілком зрозуміла. Завдяки пустельному пейзажу, де немає ні найменшого натяку на зелень або будь-які ознаки цивілізації, може здатися, що він дійсно знаходиться не на Землі, а на Червоній планеті.
Діаметр кратера Тенумер становить 1,9 км. Попри те, що дно вирви занесено піском, її вал височіє на 100 метрів над навколишньою поверхнею, завдяки чому її можна легко побачити з космосу. А ось що стосується віку кратера, то у вчених немає консенсусу в цьому питанні. За різними оцінками, він становить від 20 тисяч до 1,5 мільйона років.
Кратер Манікуаган
Вважається, що вода не найкращим чином сприяє збереженню кратерів. Але з цього правила є й виняток. Йдеться про кратер Манікуаган, розташований на території провінції Квебек.
Манікуаган утворився 215 млн років тому в Тріасовому періоді, коли Земля зіткнулася з об’єктом діаметром близько 5 км. Попри те, що кратер, який утворився в результаті удару, сильно еродував, його все ще добре видно з космосу. Річ у тім, що вода заповнила вирву, в центрі якої, немов замок, розташований острів. Завдяки цьому кратер Манікуаган іноді також називають оком Квебека.
Кратер Аорунга
Кратер Аорунга розташований в Африці, на території Чаду. Діаметр ударної формації становить 12,7 км. Її точний вік залишається невідомим. За оцінками геологів, вона утворилася не пізніше 345 млн років тому. Кратер складається із зовнішнього та внутрішнього кільця (11 і 7 кілометрів відповідно), які підносяться приблизно на 100 метрів над навколишньою рівниною. У центрі розташований півторакілометровий пагорб, який, найімовірніше, є центральним піком.
Радіолокаційні спостереження з космосу виявили дві занесені осадовими відкладеннями округлі структури, розташовані по сусідству з кратером. На думку вчених, найімовірніше, вони теж мають ударне походження. Можливо, під час входу в земну атмосферу імпактор розпався на кілька уламків, породивши «кратерний ланцюжок». За оцінками дослідників, вихідний розмір небесного тіла, що впало на Землю, міг досягати 2 км.
Аризонський кратер
Аризонський кратер, також відомий як кратер Баррінджера, є найвідомішою ударною формацією на Землі. Це зумовлено його молодістю. Його вік становить 50 тисяч років, тому ерозійні та тектонічні процеси не встигли приховати сліди удару.
Кратер утворився внаслідок падіння залізонікелевого метеорита, діаметр якого оцінюють у 30 – 50 метрів. Унаслідок сильного удару в місці, яке колись було плоскою кам’янистою рівниною, утворилася чашоподібна діра понад 1200 метрів у діаметрі та 180 метрів у глибину. За оцінками вчених, під час падіння метеорита виділилася енергія, еквівалентна вибуху 150 мегатонн тротилу.
Якщо кратер Тенумер часто порівнюють із Марсом, то Аризонський кратер вважається одним із місць на Землі, що найбільшою мірою нагадує місячний рельєф. Тому в 1960-ті його використовували для підготовки астронавтів, які готувалися до польоту на Місяць. Зараз він є популярною туристичною визначною пам’яткою. Щорічно кратер відвідує близько 270 тисяч осіб.
