1908 року в небі над басейном річки Підкам’яна Тунгуска стався потужний вибух, що повалив ліс на території кількох тисяч квадратних кілометрів. Цій події присвячено безліч наукових статей і гіпотез, автори яких намагалися розкрити природу тіла, що вибухнуло.
Але багато хто забуває, що в XX столітті сталося набагато грандіозніше зіткнення, аналогів якого до цього не спостерігала жодна жива людина. Ось тільки воно відбулося не на Землі, а на Юпітері. У липні 1994 року газовий гігант зазнав бомбардування уламками комети Шумейкерів-Леві 9. З нагоди 30-річної річниці цієї події редакція Universe Space Tech згадує, як відбувалося зіткнення століття.
Відкриття комети Шумейкерів-Леві 9
Усе почалося 24 березня 1993 року, коли подружжя Юджин і Керолін Шумейкер та їхній колега Девід Леві вкотре взялися за знімкування нічного неба за допомогою 46-сантиметрового телескопа системи Шмідта, встановленого в Паломарській обсерваторії. На той момент нічого не віщувало майбутньої наукової сенсації. Подружжя Шумейкерів і Леві вже ґрунтовно набили руку в пошуку хвостатих зір, записавши на свій рахунок вісім короткоперіодичних комет.
Переглянувши зроблені тієї ночі знімки, астрономи зрозуміли, що знайшли свою дев’яту комету. Відповідно до правил, вона отримала назву Шумейкерів-Леві 9. Дослідники одразу звернули увагу на дві деталі. По-перше, на знімках комета мала вигляд не як єдиний об’єкт, а як низка уламків, що рухаються один за одним. А по-друге, вона перебувала дуже близько до Юпітера.
Подальші спостереження показали, що це не збіг. Шумейкерів-Леві 9 була захоплена гравітацією Юпітера та перебувала на витягнутій орбіті навколо газового гіганта. Коли відбулося захоплення невідомо. Імовірно, це сталося десь наприкінці 1960-х або на початку 1970-х.
Зате астрономи зуміли точно визначити, коли саме Шумейкерів-Леві 9 зруйнувалася. Це сталося в червні 1992 року, коли вона пройшла на відстані 40 тисяч км від Юпітера. Спочатку комета мала діаметр близько 5 км. Під час зближення, гравітація газового гіганта розколола її на 21 фрагмент, розмір найбільшого з яких становив 2 км.
Але найголовнішим було не це. Розрахунки показали, що в липні 1994 року уламки Шумейкерів-Леві 9 увійдуть в атмосферу Юпітера.
Зіткнення століття
Новина про майбутнє падіння уламків Шумейкерів-Леві 9 на Юпітер стала сенсацією світового рівня. Звичайно, те, що час від часу планети стикаються з кометами й астероїдами, було загальновідомо. Але ще ніколи астрономи не спостерігали наживо таку подію — тим більше за участю такого великого тіла. Якби уламки Шумейкерів-Леві 9 впали на Землю, це призвело б до глобальної катастрофи, яка, найімовірніше, спричинила б масове вимирання.
Щоправда, оскільки комета падала не на Землю, а на Юпітер, об’єм якого в 1321 раз більший за об’єм Землі, і в якого немає твердої поверхні, багато вчених відверто сумнівалися в тому, що газовий гігант «помітить» удар і нам залишаться видимі сліди. Втім, висловлювалися й інші припущення. Деякі дослідники сподівалися побачити гігантські вогняні кулі, коли фрагменти комети увійдуть в атмосферу Юпітера. А деякі навіть припускали, що удар призведе до грандіозного викиду речовини, яка утворить навколо Юпітера нові кільця.
У будь-якому разі астрономи постаралися підійти до майбутньої події у всеозброєнні. На Юпітер були націлені всі найбільші телескопи того часу. Також були залучені й космічні апарати. Одна з провідних ролей відводилася телескопу Hubble — на щастя, на той момент він уже був відремонтований і міг проводити спостереження на повну потужність. Великі очікування також покладалися на зонд Galileo, що летів до Юпітера. Річ у тім, що через своє положення він єдиний міг побачити сам момент зіткнення (уламки мали впасти на приховану від Землі півкулю планети).
Перший фрагмент увійшов в атмосферу Юпітера 16 липня. У наступні дні за ним йшли інші уламки. Найбільший удар стався 18 липня, коли на Юпітер упав 2-кілометровий фрагмент комети. За оцінками вчених, виділена під час цього енергія, була еквівалентна 6 мільйонам мегатонн. Останній фрагмент Шумейкерів-Леві 9 увійшов в атмосферу газового гіганта 22 липня.
Наслідки падіння комети
Наслідки бомбардування Юпітера набагато перевершили всі очікування астрономів. Телескопи зафіксували гігантські вогняні кулі, які виникли в атмосфері планети в момент входження уламків. Їхня температура перевищувала 30 тисяч градусів. Удари створили гігантські шлейфи матеріалу з нижніх шарів атмосфери Юпітера, які піднялися на три тисячі кілометрів над вершинами хмар у стратосферу. Вони були помічені Hubble та наземними обсерваторіями.
Але справа не обмежилася лише цим. Після бомбардування Юпітер отримав численні «шрами» — величезні темні плями, що відзначали місця падіння уламків. Діаметр найбільшої з них дорівнював діаметру Землі — вона була помітнішою в телескопи, ніж знаменита Велика червона пляма. Знадобилося кілька місяців, перш ніж плями остаточно розсіялися.
Астрономам також вдалося знайти в атмосфері Юпітера низку нових хімічних сполук. Деякі утворилося під час удару, інші були підняті з нижніх шарів планети. Також були зафіксовані аномальні коливання температури стратосфери Юпітера.
Бомбардування Юпітера мало й низку непрямих наслідків. Воно показало, що в Сонячній системі все ще відбуваються великі зіткнення, цілком здатні знищити життя на Землі. Це призвело до того, що NASA та інші космічні агентства почали приділяти значно більшу увагу питанням планетарної безпеки та пошуку об’єктів, що становлять потенційну загрозу для Землі. Також у розробку запустили низку проєктів місій, метою яких було вивчення астероїдів і комет. Тож проєкти на кшталт того ж DART — це пряма спадщина падіння Шумейкерів-Леві 9.
Попри те, що з моменту тих подій минуло вже 30 років, бомбардування Юпітера, як і раніше, не має аналогів з погляду масштабу. У наступні роки астрономи зафіксували падіння кількох об’єктів на Юпітер, але вони не йшли ні в яке порівняння з подіями 1994 року.
Проведене в 2009 році дослідження показало, що об’єкти діаметром 0,5 – 1 км падають на Юпітер раз на кожні 50 – 350 років. Згідно з іншим дослідженням, комети діаметром 1,6 км стикаються з газовим гігантом раз на 6 000 років. Отже, астрономам дуже пощастило стати свідками такої рідкісної події. А нам — що її жертвою стала не Земля.
