На гарячих зірках виявлені гігантські «магнітні плями»

Використовуючи телескопи Європейської Південної обсерваторії (ESO), астрономи виявили на поверхні гарячих зірок у кульових скупченнях гігантські плями з підвищеною напруженістю магнітного поля. Крім того, виявилося, що деякі з цих світил виробляють надпотужні спалахи — вибухові події, за яких виділяється у кілька мільйонів разів більше енергії, ніж за подібних явищ на Сонці.

Зірка горизонтальної гілки в уявленні художника. Джерело: ESO/L. Calçada, INAF-Padua/S. Zaggia

Відкриття було зроблено в ході дослідження особливого типу світил, які називаються зірками крайньої горизонтальної гілки. Вони мають маси приблизно вдвічі менше, ніж Сонце, проте у 4-5 разів гарячіші за нього. Їхня відмінна риса полягає в «передчасній» смерті — ці зірки пропускають одну з фінальних стадій життєвого циклу звичайного світила.

Раніше вчені вважали, що такі об’єкти є частиною подвійних систем. Проте спостереження несподівано показали, що з переважної більшості зірок крайньої горизонтальної гілки в кульових скупченнях немає жодних компаньйонів. Більш того, у процесі тривалого моніторингу на телескопах ESO було виявлено нову особливість таких світил – регулярні зміни блиску з періодами від кількох днів до кількох тижнів.

Сподобався контент? Підписуйся на нашу спільноту і отримуй більше про космос Друковані журнали, події та спілкування у колі космічних ентузіастів Підписатися на спільноту

Порівняння Сонця та зірки горизонтальні гілки. Джерело: ESO/L. Calçada, INAF-Padua/S. Zaggia

Виключивши всі альтернативні сценарії, астрономи дійшли висновку, що зміни блиску пояснюються наявністю на цих екзотичних світилах плям — ділянок із відмінною від навколишньої поверхні температурою. Як і плями на Сонці, вони пов’язані із магнітними полями. Але на цьому їх схожість закінчується: на зірках крайньої горизонтальної гілки вони яскравіші та гарячіші за середні показники для зоряної поверхні, тоді як сонячні плями, навпаки, холодніші, в наслідок чого і виглядають темними «мітками» на тлі більш гарячого яскравого оточення.

Крім того, плями на зірках крайньої горизонтальної гілки значно більші за сонячні — вони покривають до чверті їхньої поверхні. Ці утворення неймовірно стійкі та можуть бути десятиліттями. Для порівняння: термін життя плям на Сонці становить від кількох днів до кількох місяців. Коли зірки обертаються, гарячі ділянки то з’являються в полі зору, то «заходять за горизонт», що і призводить до змін блиску, що спостерігаються.

Плями на Сонці. Джерело: NASA

Окрім пов’язаної з плямами змінності блиску, астрономи також виявили пару зірок крайньої горизонтальної гілки, на яких відбувалися вибухові виділення енергії, схожі на сонячні спалахи, лише у 10 млн разів потужніші.

За словами вчених, відкриття може допомогти пояснити походження сильних магнітних полів у багатьох білих карликів, які є останньою стадією життя сонцеподібних зірок і мають багато спільного з зірками крайньої горизонтальної гілки.

За матеріалами: https://www.eso.org

Новини інших медіа
Механік-самоучка з Полтави розрахував політ Apollo 11 на Місяць? Розслідування. ВІДЕО
NASA відмовляється повірити у відкриття позаземного життя на планеті K2-18b
Астрономи знайшли «дволикі» білі карлики
K2-18b: найкращий кандидат на позаземне життя?
Всесвіт у долонях: Chandra створила 3D-моделі зір та наднових для друку
На світлину Google Earth випадково потрапив пролітаючий супутник Starlink від SpaceX
Антикітерський механізм для передбачення астрономічних явищ міг бути бракованим
Космічний радіодетектор може знайти темну матерію протягом 15 років
Жіночий екіпаж астронавток Blue Origin викликав несамовиту бурю ненависті
Невидимий ворог скарбів науки: хто викрадає вуглецеві секрети астероїдів