Астрономи вперше спостерігали на екзопланеті явище, відоме як глорія. Воно схоже на веселку та являє собою концентричні кільця різного кольору. Раніше подібне бачили лише на Землі та Венері.
Глорія на далекій планеті
Вчені вперше знайшли ознаки ефекту, відомого як глорія, за межами Сонячної системи. Це сяйво у вигляді різнокольорових концентричних кіл, яке можна спостерігати лише у певних умовах. На його існування вказують дані чутливого супутника ESA Cheops, що вивчає екзопланети, а також кількох інших космічних місій.
Це явище не так просто спостерігати, однак воно спрямоване у бік Землі. Глорія спостерігається на тлі хмар у пекельній атмосфері надгарячого газового гіганта WASP-76b, що розташований на відстані 637 світлових років від нас. Досі цей ефект, який часто спостерігається на Землі, був лише раз виявлений на іншій планеті — Венері.
Якщо відкриття підтвердиться, це стане першим доведеним випадком глорії за межами Сонячної системи. Це дозволить більше дізнатися про природу загадкової екзопланети, а також дасть цікаві уроки для кращого розуміння дивних, далеких світів.
«Є вагома причина, з якої раніше це сяйво не спостерігалося за межами Сонячної системи — воно вимагає дуже особливих умов», — пояснює Олів’є Деманжон, астроном з Інституту астрофізики та космічних наук у Португалії та провідний автор дослідження.
Про планету WASP-76b
WASP-76b — надзвичайно гаряча планета, схожа на Юпітер. Хоча вона на 10% менш масивна, ніж наш смугастий сусід, проте за діаметром переважає його вдвічі. Щільно обертаючись навколо своєї зорі у дванадцять разів ближче, ніж випалений Меркурій обертається навколо Сонця, цей світ «надувається» від інтенсивного випромінювання.
З моменту свого відкриття у 2013 році WASP-76b потрапила під пильне спостереження вчених, які з’ясували, наскільки вона схожа на пекло. Один бік цього світу завжди звернений до його зорі й температура на ньому сягає 2400°C. Тут речовини, що утворюють гірські породи на Землі, плавляться і випаровуються, а потім конденсуються на трохи прохолоднішому нічному боці, створюючи залізні хмари, які проливаються розплавленим залізним дощем. Проте вчених спантеличила очевидна асиметрія між «вечірнім» та «ранковим» краями, яку добре видно, коли планета проходить між нами та своєю зорею.
Cheops інтенсивно спостерігав за WASP-76b, коли вона проходила перед своєю сонцеподібною зорею і навколо неї. Після 23 спостережень протягом трьох років дані показали дивовижне збільшення кількості світла, що надходить від східного термінатора планети — межі, де ніч зустрічається з днем. Це дозволило науковцям розплутати й обмежити походження сигналу.
Як виникає це явище
Хоча ефект сяйва створює візерунки, схожі на веселку, це не одне й те саме. Веселка утворюється, коли сонячне світло проходить через середовище з певною густиною в середовище з іншою густиною, наприклад, з повітря у воду, що змушує його викривлятися (заломлюватися). Хвилі різної довжини викривляються на різну величину, в результаті чого біле світло розщеплюється на різні кольори й утворює знайому нам круглу дугу веселки.
Сяйво утворюється, коли світло проходить між вузькими отворами, наприклад, між краплями води в хмарах або тумані. Знову ж таки, шлях світла викривляється (в цьому випадку дифрагується), найчастіше створюючи концентричні кольорові кільця, а інтерференція між світловими хвилями створює візерунки з яскравих і темних кілець.
За матеріалами phys.org
Тільки найцікавіші новини та факти в нашому Telegram-каналі!
Приєднуйтесь: https://t.me/ustmagazine
