Астрономи дійшли висновку, що перша в історії міжзоряна комета Борисова (2I/Borisov), що пролетіла через внутрішню частину Сонячної системи півтора року тому, є найбільш первозданною з усіх комет, що спостерігалися. Швидше за все, раніше вона ніколи не зближалася з зорями.
Комета Борисова була відкрита у серпні 2019 р. Після підтвердження її міжзоряного статусу «хвостата гостя» стала об’єктом пильного вивчення для астрономів з усього світу. У її спостереженнях взяла участь Європейська Південна обсерваторія (ESO). Команда вчених детально досліджувала об’єкт методами поляриметрії, використовуючи змонтований на дуже великому телескопі (VLT ESO) приймач FORS2. Потім вони порівняли отримані дані з результатами спостережень комет, що належать до Сонячної системи.
Астрономи виявили, що поляриметричні властивості комети Борисова сильно відрізняються від параметрів усіх відомих нам комет, за винятком Хейла-Боппа (C/1995 O1), що сяяла на земному небі 1996-1997 рр. Вважається, що раніше ця комета лише раз зближалася з Сонцем, і тому на неї практичні не діяли сонячний вітер і випромінювання, завдяки чому її речовина залишилася недоторканною — таким чином, її хімічний склад дуже схожий на склад газово-пилової хмари, з якої сформувалася Сонячна система.
Проаналізувавши хімічний склад комети Борисова, астрономи зробили висновок, що вона перебувала в ще більш «первозданному» стані. Це означає, що до візиту до Сонячної системи «хвостата гостя» ніколи не наближалася до зір і її речовина залишалася недоторканою з часів утворення у протопланетному диску.
Інший колектив дослідників також дійшов аналогічного висновку. У цьому їм допоміг комплекс радіотелескопів ALMA у чилійських Андах. Вивчивши кому (газово-пилову оболонку) комети Борисова, вони з’ясували, що в ній домінують крупнисті частинки розміром понад міліметр. При цьому пилу в комі було більш ніж утричі більше, ніж газу, а крижані зерна практично були відсутні.
Астрономи зробили висновок, що в системі, де народилася комета, відбувалося перемішування речовини з області навколо материнської зорі з речовиною з далеких від неї областей — можливо, під дією потужного тяжіння гігантських планет. Схожі процеси, швидше за все, відбувалися і на зорі існування Сонячної системи.
За матеріалами: https://www.eso.org
