Повітряні кулі з апаратурою — гарний спосіб дослідити супутник Сатурна Титан. Однак для цього знадобиться велика ракета, і фахівці як можливе рішення пропонують носій SLS, який призначений для відправлення людей на Місяць.
Повітряні кулі на Титані
Нещодавно фахівці NASA представили нові ідеї щодо дослідження найбільшого супутника Сатурна — Титана — за допомогою зондів. Для цього вони пропонують використовувати повітряні кулі та дирижаблі. Ідея подібних автономних приладів не нова, але реалізація даного проєкту справді є важливою.
Взагалі Титан якнайкраще підходить для використання саме такого типу зондів. Він має щільну атмосферу за малої сили тяжіння. Тому кожен кубічний метр газу у балоні забезпечує значно більшу підіймальну силу, ніж на Землі.
Проблема лише в тому, що обладнання, яке науковці хочуть надіслати на Титан, справді важке. І тому сама куля теж має бути чималою. А треба ще забезпечити розгін та гальмування місії біля цієї віддаленої планети. Тому далеко не кожна ракета може використовуватися з цією метою.
Носій SLS
Як засіб для відправлення майбутнього зонда фахівці пропонують SLS. Зараз цей носій пропонується для запуску місій за програмою Artemis на Місяць. У 2022-му ракета вже забезпечила обліт нашого супутника в автоматичному режимі, але наступний політ раніше, ніж у 2026 році не відбудеться.
Інженери кажуть, що у них є кілька цікавих проєктів зондів, але найкращі з них розробила корпорація Boeing, і серед них є навіть такі, які можуть ходити. Один проєкт являє собою балон об’ємом 150 м3, що може літати на висоті до 5 км. Інший — об’ємом 400 м3, що може літати на висоті до 20 км.
І один, і другий можуть нести великі гондоли з обладнанням. Фахівці вважають, що зонди зможуть працювати в атмосфері Титана роками. Старт може відбутися у 2034–36 роках, але у розробників є й інші варіанти.
SLS — не єдиний варіант
Головне питання щодо всього цього: а чи справді SLS — найкращий варіант? Адже це — неймовірно складна ракета, яку важко виробляти, а запуск коштує неймовірні 2,5 млрд доларів. Не дивно, що багато хто говорить про альтернативи.
Наприклад, ракета Falcon Heavy за значно меншої вантажності вже обрана для відправлення у 2028 році на Титан іншої місії — гелікоптера Dragonfly. Тож чому б не спробувати використати її для запуску туди трохи меншого за розміром дирижабля?
За матеріалами phys.org
