Уламок гірської породи, що колись прилетів з Марса, зберіг речовину майже незмінною від народження Сонячної системи. Досі жоден із таких метеоритів не показував схожого поєднання віку і складу. Знахідка закриває велетенську прогалину в геологічній історії Червоної планети. Виходить, що в її глибині вціліла ділянка, якої не торкнулися пізніші перетворення.
Камінь із загубленої епохи
Метеорит із позначенням Northwest Africa 13441 підібрали в Алжирі ще 2019 року, але його склад і вік довго лишалися невизначеними. За зразок узялися науковці Бостонського коледжу і результат виявився несподіваним, про що повідомляє Phys.org. Вік уламка становить приблизно 1,273 мільярда років.
Більшість марсіанських порід, які потрапляють на Землю, належать до групи шерготитів. Майже всі датовані представники цієї групи молоді за планетарними мірками, їм менше 600 мільйонів років. Наступні за віком мають уже близько 2,4 мільярда років, а між цими двома точками зяяла порожнеча завдовжки 1,8 мільярда років. Новий зразок точно вписується в той проміжок.
Слід первинної речовини
Найбільша несподіванка виявилася в хімічному складі уламка. Співвідношення різновидів неодиму в ньому таке саме, як у речовини, з якої постала Сонячна система. Подібний склад мають хондрити, найдавніші тіла, що злиплися з пилу на самому початку її історії.
Жоден інший шерготит цього не показував. Отже, частина марсіанських надр так і не перемішалася з рештою планети за мільярди років після її утворення. Робота вийшла в рецензованому журналі Geochimica et Cosmochimica Acta.
Планета без рухомих плит
Причина в тому, як влаштований сам Марс. Планета сформувалася надзвичайно швидко, менш ніж за 5 мільйонів років після народження Сонячної системи, і не має рухомих літосферних плит.
На Землі речовина глибинних шарів безперервно перемішується, бо ділянки кори занурюються вниз і повертаються назад через вулкани. Тому знайти тут первинний матеріал у чистому вигляді практично неможливо. Марс такого перемішування не зазнав і його надра лишилися природним архівом найдавнішої епохи.
Що це дає науці
Будь-який уламок марсіанської породи потрапляє до нас лише після удару, який вибив його з поверхні сусідньої планети. Вибір у дослідників через це невеликий, усього близько чотирьохсот таких зразків знайдено на Землі.
Доставити ґрунт із Марса досі не вдалося жодній місії, тож ці випадкові знахідки лишаються єдиним марсіанським матеріалом, який можна покласти під мікроскоп у земній лабораторії. Через це кожен новий камінь із незвичним складом важить непропорційно багато.
Дослідження групи з Бостонського коледжу триває. Науковці планують перевірити інші ізотопні системи в цьому ж метеориті, щоб зрозуміти, як він пов’язаний з рештою марсіанських порід.
