Науковці звернули увагу на те, що життєпридатність чужого світу може визначатися зовсім не його відстанню до зорі, а отже, і ступенем освітленості. Замість цього вони припустили, що визначними є характеристики магнітного поля світила і його взаємодія з планетою.
«Зона життя» зорі
Девід Александер та Ентоні Аткісон, двоє дослідників з Університету Райса, запропонували переглянути визначення «зони життя», перебування в якій землеподібної планети робить її потенційно придатною для існування організмів, схожих на земні. Про це йдеться у статті, опублікованій ними в The Astrophysical Journal.
Землеподібним називають планети, які за своєю масою та радіусом нагадують Землю. Сучасні теорії говорять про те, що їхній хімічний склад при цьому так чи інакше буде схожий на звичний нам. Однак для того, аби вони справді стали придатними до життя, вони також мають отримувати від своєї зорі відповідну кількість енергії.
Це можливо тільки у певному проміжку відстаней, які вимірюються для кожної зорі окремо, оскільки визначаються її світимістю. Це і називається «зоною життя». Проте у новому дослідженні замість цього вказують на необхідність вивчати характеристики магнітного поля зорі, такі як число Росбі.
Магнітне поле та життєпридатність планети
Число Росбі — це співвідношення періоду обертання зорі до часу обертання її конвективної зони. Воно дозволяє визначити радіус Алфвіна — відстань, на якій магнітосфера планети надійно ізольована від подій на її зорі.
Якщо ця умова не виконується, то світило рано чи пізно знищить магнітне поле планети. А останнє дуже важливе для захисту потенційно життєпридатного світу від високоенергетичних частинок, які породжує зоря, особливо тих, що вилітають з неї під час спалахів. Вони не тільки небезпечні для органічного життя, а й можуть «здути» всю атмосферу та гідросферу.
Тому саме радіусом Алфвіна, на думку авторів дослідження, має визначатися потенційна життєпридатність планети. Бо все, що розташоване всередині нього, не може бути зовсім схожим на Землю.
Дослідники проаналізували те, як магнітне поле зорі впливає на 1546 відомих планет. Виявилося, що з точки зору існування ефективного магнітного поля тільки дві з них — K2-3 і Kepler-186 f — є справді життєпридатними. Це дуже сильно звужує можливість для існування життя за межами Сонячної системи.
Проте насправді все не так погано. Автори статті говорять, що у їхньому дослідженні використана максимально спрощена модель взаємодії. Та й більшість відомих людству землеподібних екзопланет наближені до свого світила впритул і це дуже спотворює статистику. Однак магнітне поле дійсно важливе для визначення придатності чужого світу для життя.
За матеріалами phys.org
