Космічне протистояння сучасності

У 1983 році президент США Рональд Рейган оголосив про запуск програми Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), яка в подальшому отримала назву «програми зоряних війн». Вона привернула колосальну увагу світової громадськості, оскільки передбачала військове використання космосу.

Не дивлячись на те, що проєкт проіснував відносно недовго і в 1991 році був офіційно завершений, він залишив по собі незабутній слід і позначив цілком доступну для огляду реальність протистояння в космічному просторі в майбутньому. Сьогодні стрімкий розвиток технологій, нестабільна військово-політична ситуація, агресивна політика деяких країн знову повертають нас до ще не забутих обставин минулого, але вже у новій, більш небезпечній обстановці.

Як відомо, освоєння космічного простору суттєво розширило сферу застосування збройних сил — як у контексті розвідки, позиціонування та своєчасного попередження про ракетний напад і виявлення ядерних вибухів, так і в питаннях розміщення зброї в космосі та проведення бойових дій за межами звичного для нас середовища існування. Сьогодні цілком реально уявити таку ситуацію, коли лазери наземного базування атакують супутники зв’язку на низьких орбітах, ракети, запущені з бортів кораблів і літаків, знищують навігаційні супутники, а «супутники-камікадзе» нейтралізують найважливіші розвідувальні апарати. Військові абсолютно впевнені, що майбутня стратегічна військово-космічна операція — як проти окремих країн, так і блоків — з високою долею ймовірності може піти за схожим сценарієм. Її метою на початковому етапі, як мінімум, буде порушення систем державного та військового управління, знищення важливих об’єктів військово-промислового комплексу, зрив розгортання угруповань військ і т.п.

З огляду на ці ризики, багато країн світу — особливо найбільш розвинені — приділяють все більше уваги космічному простору. В останній час він став важливою складовою на порядку денному як «традиційних» ключових гравців (США і РФ), так і Китаю, Індії, Франції, Великобританії, інших членів НАТО й навіть ЄС.

Так, у серпні 2019 року в США офиційно заснували Космічне командування, про створення якого Дональд Трамп вперше оголосив ще у березні 2018-го. Після підписання відповідного президентського указу, подальших бюрократичних процедур і призначення Сенатом керівництва у Сполучених Штатах з’явився шостий вид збройних сил. При цьому його командування знаходиться у сфері юрисдикції ВПС, аналогічно тому, як морські піхотинці підкоряються флоту. Президент США назвав основною причиною створення космічних військ необхідність протистояти новим викликам безпеки країни, зокрема — можливим атакам на американські супутники з боку китайців і росіян. Станом на 20 вересня 2019 року новий вид збройних сил налічував понад 38 тис. осіб у 134 офісах у різних країнах світу. До складу командування увійшли вісім космічних крил, 24-та Повітряна армія, а також ряд центрів та управлінь. Його основні функції — організація, навчання та оснащення боєготових космічних і кіберпросторових сил, нагляд за мережевими операціями ВПС, управління глобальною мережею супутників, запуск ракет для виведення апаратів на орбіту, надання військам можливості позиціонування, навігації, таймінгу, зв’язку, ракетного попередження, розвідки та іншого.

Президент Дональд Трамп показує підписану директиву про створення нового роду військ у складі ВПС США — космічних сил. Джерело: Jim Young | Reuters

У подальшому американська влада планує нарощувати та розвивати просунуті системи космічного озброєння. Щоб уникнути ядерного забруднення та враження помилкових цілей, а не бойових блоків, керівництво США розглядає можливість розміщення протиракет прямо в космосі. Спеціальні супутники повинні нести по 10 ракет-перехоплювачів, які зможуть атакувати ворожі балістичні ракети.

Американці поки лише прораховують технологічні та економічні можливості такого проекту, але разом із ним планується впровадити кілька інших сучасних захисних систем. Зокрема, можлива розробка нових супутників виявлення балістичних ракет, які зможуть «засікати» пуски на ранніх етапах і відстежувати пересування гіперзвукових літальних апаратів у верхніх шарах атмосфери.

Раніше, у 2017 році, військово-морський флот США провів успішні випробування Laser Weapons System — першої у світі лазерної зброї, яка також може використовуватися в космосі. LaWS вражає ціль у 50 тисяч разів швидше міжконтинентальних балістичних ракет. Крім того, Сполучені Штати вже кілька років ведуть розробку космічного безпілотника X-37B Orbital Test Vehicle-4, що вже пройшов випробування на навколоземній орбіті та здатний нести на своєму борту ядерну зброю. У Пентагоні його називають найсучаснішим і найбільш високотехнологічним кораблем багаторазового використання.

Військово-морська система зброї скерованої енергії Laser Weapon System
(LaWS) AN/SEQ-3 (XN-1). Джерело: John F. Williams

Особливу увагу приділяє космосу і головний на даний момент конкурент США — Китай. На думку американських військових, сьогодні Пекін прагне «перетворити КНР на космічну державу в усіх аспектах». Піднебесна вже освоїла практично всі необхідні технології та види діяльності. Створюється сузір’я навігаційних супутників, розробляється космічний корабель багаторазового використання і надважка ракета. Китай уперше висадився на зворотному боці Місяця, куди ніколи не ступала нога людини. Кількість китайських апаратів, що запускаються протягом року, вже перевищила американські показники. Незважаючи на це, президент КНР Сі Цзіньпін нещодавно закликав до ще більшого посилення можливостей країни в космічному та повітряному просторі, додавши, що державі необхідно «відповідати на мілітаризацію космосу країнами-суперницями, в тому числі США».

Саме тому космічна програма Пекіна включає в себе не лише цивільну, а й військову складову. У 2015 році китайське керівництво розробило військову стратегію, відповідно до якої Народно-визвольна армія Китаю (НВАК) має бути здатна проводити військові операції в тому числі в космосі та кіберпросторі. У КНР незабаром повинні з’явитися космічні війська, хоча офіційний Пекін поки про це мовчить. Частиною військових реформ, оголошених того ж року, стало створення в Китаї Сил стратегічного забезпечення (ССЗ), призначених для інтеграції кіберпростору, космосу та радіоелектронної боротьби (РЕБ) під час проведення об’єднаних операцій.

Про нарощування військового потенціалу КНР у космосі заявило у своєму звіті на початку 2019 року й Розвідувальне управління МО США. Аналітики стверджують, що китайські війська продовжують досить активно збільшувати свої професійні можливості та направляють значні кошти на мілітаризацію комерційних космічних технологій. Китай має у своєму розпорядженні стійку мережу засобів для спостереження за навколоземним простором. Ці засоби здійснюють пошук, відстеження та визначення характеристик супутників на всіх орбітах, можуть виконувати раннє виявлення МБР, контролювати безпеку польотів, визначати аномальні характеристики супутників і стежити за станом космічного сміття.

Пекін розглядає системи та засоби для ведення РЕБ у космосі як основні для нейтралізації противника або введення його в оману про свої істинні наміри. НВАК використовує постановку радіоперешкод і технології придушення сигналів систем зв’язку, РЛС, а також системи навігації GPS у ході проведення військових навчань. Китай продовжує створювати системи-постановники перешкод проти захищених військових систем супутникового зв’язку, а також веде розробки лазерної зброї та розвиває протисупутникові ракети.

У свою чергу, РФ, яка звикла відчувати свою значущу, на її думку, роль у космосі, також прагне активно діяти у сфері військового використання космічного простору. Незважаючи на те, що Кремль регулярно виступає на підтримку його демілітаризації та недопущення протистояння на навколоземній орбіті, в дійсності все виглядає інакше. Протягом останніх років російська космічна програма з переважно мирної, наукової перетворилася на агресивну. У 2015 році, задовго до США, у Збройних силах Росії з’явився новий вид — Повітряно-космічні сили. Головнокомандувачу ВКС підпорядковані авіація, сили протиповітряної та протиракетної оборони, а також космічні війська. Було кинуто зусилля на створення ешелонованої системи попередження про ракетний напад — як у космічному її сегменті, так і шляхом розміщення радіолокаційних станцій високої готовності. Тоді це пояснювалося «стурбованістю» російської влади можливим «використанням США силових заходів у космосі».

Сьогодні Росія інтенсивно розвиває проєкти в галузі космічних озброєнь. Наприклад, безпілотний комплекс «Авангард» — ракета-носій, що може зі стратосфери випускати гіперзвукові ракети по цілях на землі та воді, долаючи протиракетну оборону (ПРО) противника. Крім того, Москва, за різними даними, також нібито розробляє маневруючі «супутники-вбивці», призначені для знищення інших космічних об’єктів. Такий апарат можна озброїти лазером або навантажити вибухівкою. При наближенні до ворожого військового супутника він може його знищити. РФ також розробляє протисупутникових комплекс, до якого входять ПРО А-235 («Нудоль»), лазери та системи радіоелектронної боротьби, що можуть порушити роботу супутникової електроніки.

Російський гіперзвуковий безпілотний комплекс «Авангард». Джерело: news.ru

Не відстає в цьому питанні й Франція. У липні 2019-го французький президент Еммануель Макрон заявив про створення у Військово-повітряних силах країни нового командування з метою захисту інтересів у космосі та «розширення космічних можливостей». За його словами, ця структура повинна була розпочати роботу в вересні того ж року. Вона замінила існуюче у Збройних силах Франції з 2010-го Об’єднане космічне командування (CIE), що підпорядковується безпосередньо очільнику Генерального штабу.

Такі дії відображають особливу увагу, яку в останні роки стала приділяти французька влада військовому аспекту освоєння космосу. Ще у вересні 2018 року міністр оборони Франції Флоранс Парлі (Florence Parly) заявила про неприпустимість відставання країни у сфері космічних технологій. За її словами, інші держави, які володіють цими технологіями, займаються мілітаризацією космосу, виводячи на орбіту потенційно небезпечні об’єкти, що не залишає сумнівів у їхніх агресивних намірах. Серед загроз, із якими може зіткнутися французька військова космічна програма — організація саботажу на землі, кібератаки, установка радіоелектронних перешкод, захоплення супутників у космосі або їх нейтралізація за допомогою лазера. У цьому ключі Парлі згадала Росію, звинувативши її у спробі перехоплення даних із франко-італійського супутнику.

За оцінками командування французьких ВС, розміщення до 2025 року систем озброєння на космічних платформах відіграватиме суттєву роль у враженні об’єктів у стратегічній і оперативно-стратегічної глибині з застосуванням як звичайних засобів, так і зброї масового знищення. Керівництво військового відомства країни вважає, що до вказаного року Франція може володіти достатнім потенціалом, необхідним для вирішення заявлених завдань із метою забезпечення захисту національних інтересів у Європейській зоні самостійно, а також у взаємодії з іншими партнерами по НАТО і у глобальному масштабі.

Згідно з планом воєнних витрат на 2019-2025 роки на ці цілі Париж планує виділити 3,6 млрд євро (4 млрд доларів). Серед завдань військової космічної програми — виведення на орбіту угруповання розвідувальних супутників CSO та супутників зв’язку Syracuse, запуск апаратів електромагнітної розвідки CERES і модернізація РЛС спостереження за космічним простором GRAVES.

У Лондоні також побоюються, що Росія та Китай можуть почати ліквідовувати оборонні супутники інших країн у космосі. У травні 2019-го Великобританія оцінила основні ризики для своєї космічної інфраструктури. Серед них були зазначені ракети-перехоплювачі наземного базування, засоби радіоелектронної боротьби та кібератаки. Міністерство оборони Сполученого Королівства підкреслює: і Китай, і Росія зізнавались у тому, що випробовували ракети-перехоплювачі наземного базування, які потенційно можуть вражати супутники. Такі системи здатні створити величезну кількість космічного сміття, що загрожуватиме сотням орбітальних апаратів.

У якості заходів для боротьби з подібними загрозами Міноборони Великобританії всіляко підтримує ідею створення власної системи супутникової навігації, на розробку якої британський уряд уже виділив 92 млн фунтів стерлінгів (близько 118 млн доларів). Особлива роль приділяється службі військової розвідки: вона повинна буде відстежувати загрози космічній інфраструктурі. Британці вже розробляють спеціальний оборонний радар, що має можливість ідентифікувати й супроводжувати балістичні ракети-перехоплювачі в космосі. Крім того, під час конференції з безпеки та оборони в Лондоні віце-маршал Королівських ВПС Саймон Рошель повідомив про необхідність збільшити кількість військових супутників на орбіті через небезпечні зближення з іноземними апаратами. Це напевно стане наступним кроком Великобританії по зміцненню своїх космічних можливостей.

Цікаво, що Індія також останнім часом активізувала свою діяльність у сфері військового освоєння космосу. Індійські збройні сили 25-26 липня 2019 року провели перше в історії країни навчання з відпрацювання бойових дій у навколоземному просторі. Його метою була оцінка «неминучих загроз» і вироблення попередньої версії космічної військової доктрини. У навчаннях, що отримали назву IndSpaceEx, взяли участь ВПС, ВМС і сухопутні війська Індії. Влада країни провела їх невдовзі після випробування протисупутникової зброї у березні 2019-го в рамках «Місії Шакті». Під час експерименту індійська протисупутникова ракета збила свій супутник Microsat-R.

Запуск індійської протисупутникової ракети. Джерело: Ministry of Defence (GODL-India)

Не відстає в питанні сприйняття ролі космічного простору й Північноатлантичний альянс. 27 липня 2019 року експерти Агентства зв’язку та інформації НАТО (NCI) підтримали розробку першої всеосяжної космічної політики, згідно з якою навколоземний простір має найважливіше значення для оборони Альянсу, а також є майданчиком для використання широкого спектру можливостей, включно зі збором розвідувальних даних, визначенням місця розташування та відстеженням своїх і чужих сил і засобів, а також забезпеченням зв’язку та виявленням запусків ракет. При цьому організація не прагне розвивати власний космічний потенціал, але покладатиметься на національні та комерційні ресурси, надані офіційними угодами або за спеціальними запитами. У NCI вважають, що головна стратегія повинна бути зосереджена на координації використання активів союзників по НАТО й ефективному розподілі між країнами завдань будь-якої місії, що потребує космічних даних та інформації.

На саміті лідерів країн-членів Альянсу 3-4 грудня 2019 року в Лондоні космос був визнаний середовищем ведення війни. Звичайно, дипломати заперечують, що Північноатлантичний блок буде присутній у навколоземному просторі, але після такої заяви розпочнеться дискусія про те, чи слід НАТО за необхідності використовувати космічну зброю, що може збивати ворожі ракети та протиповітряні засоби або знищувати супутники.

Євросоюз також має намір захищати своє місце у космосі. У квітні 2019 року Європарламент підтримав створення космічної програми ЄС. На неї планують виділити майже 17 млрд євро протягом семи років (2021-2027). Бюджет нової програми на 50% більше, ніж у попередній 7-річний період. Вона спиратиметься на двадцятирічний досвід, накопичений у ході реалізації програм Copernicus (дистанційне зондування Землі) та Galileo (супутникова радіонавігаційна система), а також прагнути розвивати інновації та підтримувати стратегічну автономію Європи в космічному просторі. Її пріоритетом стане збереження автономного, надійного та рентабельного доступу ЄС у космос, особливо важливого для ключових об’єктів інфраструктури, технологій і безпеки.

Французький розвідувальний супутник CSO. Джерело: Thales Alenia Space

Крім того, Європа також буде розробляти свою власну систему протиракетної та протиповітряної оборони, незалежну від Сполучених Штатів. Рішення про її створення прийняли в листопаді 2019 року під час засідання Ради ЄС на рівні міністрів оборони у Брюсселі. На тому ж засіданні було затверджено проект європейської протиповітряної та протиракетної системи з космічними компонентами (TWISTER). До її завдань буде входити відбиття повітряних загроз останнього покоління. Створенням системи на першому етапі займуться п’ять європейських країн — Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди та Фінляндія. TWISTER став одним із 13 нових європейських військових проектів у рамках програми Структурного військового партнерства ЄС (PESCO).

Розмови про створення власної системи ПРО-ППО в Євросоюзі почалися ще в лютому 2019 року — після того, як США вийшли з договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності. При цьому в об’єднану європейську протиракетну систему пропонувалося включити Польщу, Латвію та Україну.

Післямова

Аналіз діяльності розвинених країн світу й міжнародних організацій свідчить про те, що космос, який надає широкі можливості у глобальному масштабі, знову стає сферою зіткнення різних інтересів. При цьому, якщо зовсім нещодавно у військових цілях він використовувався переважно для розвідки, навігації, картографії та розміщення космічних апаратів попередження про ракетно-ядерний удар, а про бойові дії безпосередньо в космосі радше міркувалося гіпотетично, то сьогодні ситуація змінилася. Стрімкий розвиток технологій і бажання деяких країн отримати глобальну перевагу за будь-яку ціну спричинили можливість створення різного роду озброєнь, що дозволяють вести бойові дії за межами атмосфери — лазери, що збивають супутники, ракети, які стріляють по космічних апаратах, «супутники-камікадзе», засоби РЕБ і багато іншого. Поступово відбувається активна мілітаризація космічного простору. Космос дедалі частіше стає інструментом досягнення стратегічних цілей — забезпечення ефективного бойового управління збройними силами в глобальному масштабі й отримання переваги над імовірним противником. Наразі йдеться лише про нарощування присутності, максимальне використання можливостей, створення оборонних і наступальних озброєнь — але хто знає, до чого все це може призвести. Адже сучасний світ дуже непередбачуваний.